Багатьох городників-любителів, а особливо початківців, цікавить технологія вирощування квасолі в домашніх умовах. Якщо чесно зізнатися, то нічого складного в цьому немає. І саме головне: який традиційний український борщ може обійтися без квасолі? Отже, далі все по порядку.

Технологія вирощування квасолі, види квасолі, про квасолю, квасоля звичайна, багатоквіткова квасоля, турецькі боби, квасоля ліма, золотиста квасоля, квасоля маш, ґрунт під квасолю

Про квасолю

Квасоля відома з 1280 року до н. е., коли перша згадка про неї була зроблена в китайських літописах. Вона поширена у всьому світі. До Європи квасоля потрапила з Америки в ХVI–ХVII ст. Таким чином, за походженням культурна квасоля ділиться на дві групи: американська та азіатська.

У квасолі міститься велика кількість поживних речовин, а за вмістом білків насіння квасолі майже наздогнало м’ясо і рибу. Проте, на відміну від тваринних білків, білки квасолі засвоюються організмом на 70–75%. Крім того, насіння квасолі містить:

  • крохмаль;
  • жири;
  • золу;
  • клітковину.

Види квасолі

Відомо близько 20 видів культурної квасолі. Популярна квасоля звичайна, що відноситься до американської групи. Вона займає 85% всіх світових площ посівів квасолі. За формою квасоля звичайна буває колова (кучерява) і кущова (кущиста і напівкущиста). У колової квасолі пагони досягають висоти 5 м, відстань між вузлами сильно збільшена. Кущиста або напівкущиста має коротке первинне стебло з 6–8 міжвузлями. З пазух сім’ядолей виростають бічні пагони, що утворюють кущ, а первинне стебло закінчується гроноподібним суцвіттям.

Також відома технологія вирощування квасолі азіатського походження. Наприклад, на наших городах добре почувають себе:

  • гостролиста квасоля (текорі);
  • багатоквіткова квасоля (турецькі боби);
  • квасоля Ліма;
  • золотиста квасоля (маш);
  • спаржева квасоля.

Багатоквіткову квасолю вирощують не тільки як городню культуру, але й як декоративну рослину, що дає потужні пагони з великою кількістю красивих квітів.

Овочеві сорти квасолі розрізняються за наявності з внутрішньої сторони стулки бобів щільного пергаментного шару та наявності або відсутності волокнистих ниток у швах бобів. Розрізняють:

  1. Цукрові, або спаржеві, сорти, в яких пергаментний шар та волокна на швах бобів відсутні.
  2. Напівцукрові сорти, в яких у бобах є волокно в швах, але пергаментний шар у недозрілих бобів відсутній.
  3. Лущильні сорти, в яких є пергаментний шар і волокна, в них в їжу використовується насіння (боби).

Цукровий боб-лопатка має різне забарвлення — жовте, світло-зелене, темно-зелене, строкате. У цукрових сортів овочевої квасолі для харчування йдуть недозрілі молоді боби.

Технологія вирощування квасолі в домашніх умовах

З усіх бобових квасоля найбільш вимоглива до умов вирощування. Ґрунт для вирощування квасолі повинен бути родючим, легким, з гарною структурою, добре підігріватися і освітлюватися сонцем. В якості попередників для квасолі краще використовувати помідори, огірки, картоплю, коренеплоди. Для підвищення врожаю основної культури овочеву квасолю використовують як ущільнювач для картоплі, огірків, кукурудзи, соняшнику, капусти.

Квасоля дуже вимоглива до тепла. Температура проростання насіння не нижче +10…+12°С, а найкраща температура для росту та розвитку рослин +25°С. Сходи квасолі не переносять зниження температури і тим більше легких заморозків, тому висівають її, коли ґрунт прогріється на 10–12°С на глибині 8–10 см. Орієнтуватися добре по термінах посадки огірків.

Технологія вирощування квасолі враховує ще й інший важливий фактор — вологість ґрунту та повітря. Низька вологість, відсутність поливів при формуванні листового апарату під час цвітіння та утворення бобів викликає обсипання квіток та молодої зав’язі.

Ґрунт під квасолю готують із осені. Після збирання попередніх культур ділянку перекопують на глибину 22–25 см і вносять добрива: по 0,5 г суперфосфату та хлористого калію на 1 м2. Ранньою весною ґрунт боронують, щоб зберегти максимальну кількість вологи.

Під основну оранку в ґрунт вносять перегній з розрахунку 40–60 кг на 10 м2. Насіння висівають дворядковим способом з відстанню між рядками 20–50 см для кущистої та напівкущистої квасолі і 25–30 см для кучерявої культури. Насіння висівають з розрахунку 20–30 г на 1 м2, зашпаровуючи на глибину 2–3 см. Якщо верхній шар ґрунту занадто сухий, глибину посіву збільшують до 5 см.

Після першого проріджування вносять мінеральні підживлення з розрахунку:

  • 150–200 г суперфосфату;
  • 150–200 г хлористого калію;
  • 100–150 г аміачної селітри на 10 м2.

Вдруге рослину підгодовують перед проведенням поливів, норми витрати добрив зменшують приблизно вдвічі.

Під час росту та розвитку квасолю 3–4 рази поливають залежно від погодних умов. Ґрунт у рядах та міжряддях регулярно розпушують, рослини підгортають. Необхідно постійно боротися із бур’янами.

Збирають квасолю в міру дозрівання Залежно від сорту.

Рекомендовані сорти:

  1. Масляна рання 213.
  2. Ювілейна 281.
  3. Харківська білонасінна Д–45.
  4. Сакса без волокна 615.
  5. Білозерна 361.
  6. Олтін.
  7. Альфа.
  8. Дніпровська бомба.
  9. Харківська 8.
  10. Червоноградська 244.
  11. Тріумф.
  12. Щедра.

А тепер зробимо невеличкий висновок.

Квасоля — теплолюбна рослина сімейства бобових, добре росте на нейтральному, легкому, супіщаному ґрунті. Якщо ґрунт кислий, необхідно внести вапно. Квасоля буває кущових сортів і кучерявих. Висівають її в кінці весни за схемою: 5—6 насінин на ділянку 40х50 см. Глибина посіву — 3 см. Квасолю кучерявих сортів вирощують на опорах заввишки 2 м.

Для отримання високоякісного насіння рослину потрібно регулярно прополювати, поливати та підгодовувати розчином коров’яку. Щоб приготувати розчин, на 200 л води беруть 30 л коров’яку та відро золи.

Плоди квасолі на насіння збирають і висушують так само, як і плоди гороху.

Ось така технологія вирощування квасолі в домашніх умовах.

Поділитись: