Князь Олег Віщий, він же давньоруською мовою — Ольгъ, а скандинавською — Helgi, Helge. Рік народження — невідомий, рік смерті по припущенням — 912, або 922 рік, а можливо й пізніше.

Князь Олег Віщий: історія і легенда

Походження та родичі

Олег Віщий — одна з найзагадковіших постатей в історії Русі. Незрозумілими лишаються його родинні зв’язки з Рюриком (близькі родичі? старший дружинник?) та Ігорем (вихователь, співправитель чи суперник?). Більше того — деякі вчені (наприклад, Михайло Грушевський) обстоювали версію, що в Новгороді та Києві могли правити як мінімум двоє правителів на ім’я Олег.

Більшість істориків згодні із скандинавським походженням Олега (ім’я трактують як «святий», «той, що спілкується з богами», «віщий»). У «Старшій Едді» та сагах є чимало героїв на ім’я Хельгі, котрі гіпотетично жили в VI—IX століттях (серед них брат легендарного Сігурда Вельсунга — вбивці дракона Фафніра, а також правителя області Халогаланд у Норвегії).

Менш вірогідною, але можливою вважають спорідненість імені Олег зі скандинавськими іменами Ole, Oleif, Ofeig. Антинорманісти намагаються пов’язати ім’я зі слов’янськими, тюркськими, іранськими мовними формами.

Князь Олег Віщий: хроніка життя та діяльності

У літописах є дві версії біографії Олега, супроводжуванні хронологічною плутаниною (всі дати князювання Олега, крім угоди 911 року з Візантією, вважаються умовними).

За «Повістю минулих літ», Олег став новгородським князем 879 року, після смерті Рюрика.

882 рік — успішний похід униз Дніпром на Смоленськ, Любеч і Київ, підступне вбивство Олегом Аскольда і Діра (котре літописець виправдовує некняжим походженням останніх). Фактичне об’єднання північного (Новгород) і південного (Київ) центрів торгівлі та політичної влади на шляху з варяг у греки (тобто створення держави Київська Русь) та перенесення столиці до Києва.

880-і — 900-і роки — успішні походи Олега проти древлян, радимичів, сіверян, можливий конфлікт із Хазарією та організація походів на Каспій. Війна проти уличів і тиверців.

Близько 898 року — можлива війна з мадярськими племенами під час їх міграції на захід.

907 рік — легендарний успішний похід Олега на Константинополь, взяття великої здобичі і викупу від імператора Льва, вигідний торговельний договір та «прибиття щита на брамі Царгорода». Похід і облогу не підтверджує жодне візантійське джерело, руську літописну звістку сучасні історики сприймають з обережністю.

911 рік — посольство Олега до Константинополя, ствердження миру та новий торговельний договір. Має підтвердження у візантійських джерелах.

З іменем Олега дослідники нерідко пов’язують великі походи русів на узбережжя Азербайджану через територію Хазарського каганату (за твердженням арабського автора аль-Масуді, руси успішно розграбували кілька міст, але дорогою додому були майже винищені мусульманською гвардією Хозарського кагана).

З Олегом інколи пов’язують і ватажка русів H-l-g-w (в івриті, як відомо, на письмі відсутні голосні), котрий за хозарським джерелом був розбитий під Константинополем і згодом загинув з усім військом у Персії у 940-х роках. Інколи цей документ трактують як свідчення або співправління Олега та Ігоря, або плутанини з хронологією правління Олега.

Князь Олег Віщий: історія і легенда

912 рік — за «Повістю минулих літ» смерть Олега від укусу змії, передбачена волхвами (у скандинавських сагах є прямий аналог цієї історії), та похорон у Києві на горі Щекавиця.

Князь Олег Віщий: історія і легенда

За версією менш популярного серед дослідників Новгородського Першого літопису, вбивство Аскольда та Діра, похід на Візантію були здійснені вже Ігорем, а князь Олег Віщий повернувся на північ до Старої Ладоги, де й помер від тієї ж таки змії 922 року, там він і похований (звідси версія належності саме Олегові великого кургану біля Ладоги). Щоправда, той самий літопис містить і туманну фразу про те, що князь поїхав за море.

Історична пам’ять

Олега, чиє життя в літописній версії оповите рекордною кількістю легенд, схоже, його язичницькі нащадки сприймали як сакрального вождя, наділеного винятковою «божественною удачею» (скандинавською hamingia). Для християн-літописців Олег був зразком успішного правителя. Популярним він вважався і серед своїх нащадків-князів — носіїв цього імені серед руських володарів чимало.

Можливо, існує якийсь опосередкований вплив Хельгі/Олега на формування образу Вольги/Волха в билинах (хоча про пряме ототожнення тепер не йдеться). Інтерес до постаті Олега та інших ранніх князів Русі помітно зростає в XVIII—XIX століттях, коли князь Олег Віщий став героєм багатьох картин, гравюр, п’єс та поезій, зокрема творів Віктора Васнецова, Олександра Пушкіна та Кіндрата Рилєєва.