Раз ви вже тут, то вам цікаво буде знати, хто такий князь Святослав Ігорович і який його внесок в нашу славну історичну спадщину. Сподіваюсь, що ця невеличка розповідь буде корисною для вас в сенсі пізнання історії давньої Русі.

Князь Святослав Ігорович: син князя Ігоря та княгині Ольги

Походження та родичі

Роки життя: 942—972. Князь Святослав Ігорович, грецькою мовою — Сфендослав, є сином князя Ігоря та княгині Ольги. Можливо, мав брата (за сумнівним Йоакимівським літописом). Дружина невідома (у XVIII столітті з’явилася гіпотеза про угорську княжну). Мав трьох синів — Ярополка, Олега, Володимира (матір’ю останнього традиційно вважають служницю Ольги Малушу).

Хроніка життя та діяльності

Перший князь із династії Рюриковичів, що мав слов’янське ім’я (є й спроби трактувати ім’я як змішане нормансько-слов’янське, від скандинавського Sven). Рік народження, за «Повістю минулих літ», 935 (інколи трапляється менш вірогідна дата — 920 рік). Перша згадка — 944 року, в угоді Русі з Візантією. Виховувався варягом на ім’я Асмуд та відомим воєводою Свенельдом, що, вочевидь, вплинуло на релігійні переконання князя (затятого язичника-скандинава чи язичника-слов’янина — питання спірне). Ще дитиною брав участь у поході Ольги та Свенельда на древлян. За правління Ольги, можливо був намісником у Новгороді (інтерпретація слів Костянтина Багрянородного про Свендослава, що правив «Намогардом») або перебував у Києві. Став самостійним правителем не пізніше початку 960-х років.

Князь Святослав Ігорович: син князя Ігоря та княгині Ольги

  1. 964 рік — «Повість минулих літ» згадує про перший похід войовничого князя (на в’ятичів. Частину яких прилучено до Русі).
  2. 965—968 роки (або включно з 969 роком) — війна проти Хозарського каганату і, що спірно, Волзької Булгарії. У результаті одного чи кількох походів взяття фортеці Саркел на Дону, зайнята руським гарнізоном, далі вона відома в літописі як Біла Вежа. Взяття русами столиць каганату Ітиля (на Волзі) та Семендера (у Дагестані), фактичний кінець хозарської держави і звільнення булгар із-під хозарської влади. Ймовірна смерть останнього кагана (або бека) хозар Йосифа. Похід Святослава на кавказькі племена ясів і касогів, заснування руської колонії в Тмутаракані (грецькою Таматарха).
  3. 967 рік — прибуття до Святослава патрикія Калокіра, посланця від імператора Візантії Никифора Фоки з 450 кг золота і проханням допомогти в боротьбі проти болгарського царя Петра I. Наступного року князь Святослав Ігорович успішно воює з болгарами, займаючи Переяславець (локалізація міста спірна, за літописом — у гирлі Дунаю). За словами князя, що увійшли до літопису, це зникле нині місто він хотів зробити своєю новою столицею і центром міжнародної торгівлі.
  4. 968—969 роки — повернувшись із походу, знімає печенізьку облогу з Києва і після смерті матері розставляє синів-намісників по головних центрах Русі (Ярополка — в Києві, Олега — в Овручі, у землі древлян, Володимира — в Новгороді). Здійснює другий похід на болгар, перемагає їх і бере Доростол (сьогодні Силістра в Румунії) та столицю Дунайської Болгарії Преслав. Цар Петро I вимушений укласти союз із руським князем і зректися влади на користь сина Бориса. Болгари потай звертаються по допомогу до Візантії, де відбувся переворот і зміна імператора. На престол прийшов талановитий полководець Іоанн Цимісхій, який запропонував Святославу викуп, якщо той залишить Болгарію, але перемовини пройшли безуспішно.
  5. Весна 970 року — напад на візантійську Фракію у союзі з болгарами, печенігами і, можливо, мадярами. Святославове військо дійшло до Аркадіополя (120 км від Константинополя). Тут воно чи то було розбите (візантійські джерела), чи то відступило, взявши данину (руські літописи). Набіги русів на Візантію тривають, і в квітні 971 року, Цимісхій виступає проти Святослава на чолі великої армії і флоту. 13 квітня 971 року візантійці беруть Преслав, захоплюють у полон болгарського царя Бориса II (згодом він стане візантійським васалом).
  6. 23 квітня 971 рік — початок тримісячної облоги Цимісхієм Доростола, де зосередились війська Святослава. Значні втрати з обох сторін. 21 липня в програній русами генеральній битві князь Святослав Ігорович зазнає поранення. Мирні переговори князя та імператора (присутній на них візантійський історик Лев Диякон зберіг для нащадків опис зовнішності Святослава). Святослав із військом залишає Болгарію, отримавши провіант, укладає союз із Візантією та поновлює торговельні відносини. Спроба повернутися до Києва восени того ж року не вдалась через атаки печенігів. Зимівля в Білобережжі в пониззі Дніпра, голод у війську.
  7. Березень 972 року — Святослав із невеликою дружиною гине в бою з печенігами (можливо, хана Курі) десь біля порогів Дніпра (історики припускають, що місцем останнього бою Святослава могла бути Хортиця, або Кічкаська переправа, або територія нинішнього міста Запоріжжя). За «Повістю минулих літ», з черепа князя печеніги зробили чашу для пиття (відомий з історії раннього середньовіччя звичай). Гіпотеза про участь візантійської дипломатії в нападі на князя не має прямих доказів, існують версії щодо участі в цій історії болгар.

Князь Святослав Ігорович: історична пам’ять

Літописи оцінюють князя неоднозначно — язичник, що мало дбав про інтереси Києва, не міг стати ідеалом правителя, хоча безсумнівні політичні і військові таланти князя вражали його сучасників. Популярність «слов’янського Олександра» в Україні стрімко зростала з другої половини XVIII століття. Йому було присвячено кілька картин та п’єс, у XX столітті до постаті князя звертались скульптор Євгеній Лансере і поет Велімир Хлєбніков, кілька українських публіцистів та письменників (найвідоміші — Євген Маланюк та Семен Скляренко). Сьогодні образ Святослава чи не найактуальніший серед українських діячів культури, що належать до правих течій та неоязичництва і вбачають у князеві зразок шляхетного воїна і політика (є героєм композицій декількох фолк-метал-гуртів).