За «Повістю минулих літ» київський князь Ігор Рюрикович Старий народився приблизно у 878 році відійшов у світ предків десь 945 року.

Київський князь Ігор Рюрикович Старий

Походження та родичі

За літописними свідченнями, син конунга Рюрика. Ім’я найчастіше трактують як скандинавське, пов’язане з богом родючості Інгом (Фрейром), культ котрого був дуже поширений у північних народів (варіанти — «присвячений Інгу», «клятва Інга»).

Існують менш популярні версії західнослов’янського, фінського, кельтського походження самого князя та його імені. Ступінь спорідненості з Олегом спірна, так само як і статус Олега як правителя-регента при малолітньому Ігорі.

Ймовірно, в перших роках X століття Ігор одружується з Ольгою, але, зважаючи на літописний запис про народження Святослава 942 року, дата весілля дуже сумнівна. За «Повістю» мав одного сина Святослава, а за сумнівним Йоакимівським літописом, матір’ю Ігоря була норманська княжна Ефанда, а сам князь мав кількох дружин, серед яких Ольга, і двох синів — Улеба (від скандинавського «Ульв» — «вовк») і Святослава. До речі, нащадки роду Рюриковичів існують досі.

Київський князь Ігор Рюрикович Старий: хроніка життя та діяльності

За «Повістю минулих літ», народився не пізніше 879 року — року смерті Рюрика. Дата смерті Олега та початок правління Ігоря в Києві:

  • 912 або 914 рік — війна Ігоря з древлянами, у результаті якої другий за важливістю після полян слов’янський союз племен Середнього Придніпров’я став платити більшу, ніж за Олега, данину Києву.
  • 915 рік — мир з печенігами (перша згадка про останніх у «Повісті минулих літ»).
  • 920 рік — війна Ігоря з печенігами.

Червень 941 року — похід великого флоту Ігоря на Константинополь (став першим руським князем, чиє ім’я назване в неруських джерелах). Той невдалий похід (частину руського флоту знищено знаменитим «грецьким вогнем») закінчився у вересні того ж року, проте справив враження на греків — ім’я «Інгера» увійшло до візантійської енциклопедії X століття, відомої як «Суда».

Грецький вогонь

Квітень 943 (або 944) року — сухопутно-морський похід Ігоря на Візантію, імператор якої Роман відкупився багатими дарами. Мир і торговельний договір, у тексті котрого, можливо, згадані родичі та найближче оточення Ігоря. Літопис згадує про церкву в Києві, у якій присягали варяги-християни. У візантійських джерелах ідеться про війну не з Руссю, а з турками (можливо, печенігами).

Під час правління Ігоря (в 913/914 та 943/944 роках) руси активно атакували мусульманські міста на Каспії (зокрема Бердаа), про що немає згадок у руських літописах. Хозарське джерело навіть повідомляє про смерть «царя русів» у 943 році, іменуючи його Х-л-гу — історики ототожнюють його з князем Олегом (Хельгі) або з якимось воєводою Ігоря, що мав таке ім’я.

Осінь 945 року — на вимогу дружинників київський князь Ігор удруге за рік збирає полюддя з древлян, внаслідок чого ті повстають під проводом свого князя Мала і вбивають Ігоря. Про спосіб убивства (зігнутих дерев) згодом згадував імператор Іоанн Цимісхій у листі до Святослава (за Левом Дияконом убивцями Ігоря були не древляни, а германці). Ще у XVIII столітті є відомості, існувала могила князя біля древлянського Іскоростеня (сьогодні Коростень). Загалом розбіжностей у літописній біографії князя достатньо, і це призводить до появи найрізноманітніших спроб реконструкції його правління.

Київський князь Ігор Рюрикович Старий: збір данини

Історична пам’ять

Ім’я Ігор/Інгвар було доволі поширеним на Русі серед князів (причому в обох варіантах), що свідчить про популярність його першого відомого носія. У «Слові про закон і благодать» митрополита Іларіона (до 1050 року) генеалогія руських князів простежується саме до Ігоря. Його згадує «Слово о полку Ігоревім», «Задонщина». Утім, більшість дослідників «Повісті минулих літ» погоджуються, що біографія князя місцями змодельована літописцем майже як пряма антитеза успішним діям попередника Ігоря, Олега. У XVIII—XIX століттях інтерес до призабутого родоначальника київських Рюриковичів зріс, але з появою «Слова о полку Ігоревим» київського князя Ігоря Рюриковича відсунув у бік його тезко, далекий нащадок і постать меншого історичного масштабу, Ігор Святославович. Проте київський князь Ігор син Рюрика також став персонажем значної кількості живописних полотен, літературних та музичних творів.