В Ім’я Отця і Сина і Святого Духа! 26 грудня церква відзначає пам’ять Святих отців. Православна церква нагадує про наближення Різдва Христового, старозавітних пророків, праведників і всіх благочестивих людей, які з вірою очікували пришестя Спасителя. Дивовижна віра цих людей: жертовна до самозабуття, аби заставити небо зійти на землю й освятити, очистити її в особі Боголюдини — Ісуса Христа. Небагато людей сприйняли Христа. В більшості своїй народ ізраїльський не прийняв Христа Спасителя і відринув Божий глас, заклик до спасіння.

Пам’ять Святих отців: за два тижні до Різдва Христового

Пам’ять Святих отців

В Євангельській притчі під образом доброго хазяїна, що зове на братній бенкет у свій гостинний дім, сам Отець Небесний. Він зове у Царство Небесне всіх нас через віру і Відкупителя Христа Спасителя. Підготувати себе земному життю через таїнства церкви й усиновлення Богу через Христа: через прощення, очищення до смерті. Безболісно перейти в життя вічне від життя тимчасового. Багато званих, а їх увесь світ людський, але мало обраних. Всі вони виявилися негідними вечері. Слуга Божий запрошує на бенкет усіх злиденних, покалічених, кульгавих, сліпих, і вони з вдячністю відгукуються на запрошення Боже слідувати для досягнення Царства Небесного. Ті, хто будучи у гріхах, відгукнулись покаянням, першими удостоюються прощення і блаженного життя в Царстві Божому. А удавані праведники виявилися лицемірами і гордіями, а гордим Бог противиться, а лише смиренним дає благодать.

Нібито людина і не грішить явно, навіть не палить, не п’є спиртного, виглядить культурною та тактовною, але сповнена духа гордощів і зарозумілості, осуджує грішників, а не виказує милості до них, співчуття до слабкого волею. Такий праведник зовсім не праведний, а «святий сатана», який позбавлений благодаті Божої, а гордість його — мати всіх пороків і ницості. Вони приховані в ньому, і якщо Господь відкриє цей гнійник, то блаженний буде такий грішник, бо він не побачить себе збоку і своєчасно зупинить пристрасть до земного, до насолод, до задоволень віку цього і стане на путь покаяння, зможе тоді й усе набуте матеріальне перенести в Царство Небесне. Неможливе стане можливим з Божою поміччю.

Є межа нашому земному існуванню. Прийде час, коли милосердя Боже і довготерпіння, яке закликає нас до покаяння і виправлення, поступиться місцем правосуддю і справедливому гніву Божому. І час уже одуматися! І ця пора сприятлива сьогодні, саме зараз для спасіння, коли Господь-суддя не гається із судом, а терпить, бо Матір Божа його прохає! Очистимо себе в церкві, у храмах покаянням і виправімося, щоб свято Різдва Христового зустріти із чистою совістю та духовною радістю в усій його повноті.

Господь бажає милості, а не жертви, і спочатку нас будуть умовляти ті, кому ми безпосередньо близькі, — це люди нашого середовища і природи. Вони вийшли з нашої гріховної природи і перевершили її, а точніше пробудили її, це святі угодники й угодниці Божі. Вони прикрасили природу своїм добродійним життям і засяяли на землі і на Небі своєю святістю. Вони будуть звинувачувати нас, нинішніх, легковажних, здичавілих через пристрасті чоловіків та жінок, які живуть своїми звабами і хтивістю, ганьблять людську природу! Саме святі угодники попередять і проголосять грізний Суд Божий за зневаження і наругу над своїми рукотворними храмами. І вже уберігають від загрозливого розтління ще нерозтлінних людей через вільну і безстидну пресу.

Винне середовище родинне, товариське. Громадське, в якому не прийнято мати і читати слово Боже. Прийнятне лише світське читання, суєтне, не рятівне, хай і не таке, що розтліває особу. І розмови точаться лише світські, бо хто чим багатий, той тим і ділиться в бесіді, а це, у свою чергу, матеріалізується, впливає і змінює людину під себе, у свій бік.

За два тижні до Різдва Христового

Відзначаючи пам’ять Святих отців, слід знати, що залишилось зовсім небагато до наступного свята. Хто не постував від початку посту, нехай же не засмучується, а збереться із силами і розпочне піст зараз, хоча б за два тижні до Різдва. Господь усе візьме до уваги й усе зарахує на користь совісті віруючого, якщо той не стане відкладати цього доброго сердечного зволення.

Заради Христа і свого здоров’я, утримання ніколи нікому не зашкодить, а навпаки, зміцнить волю, внесе фізичну полегкість і дасть справжню свободу духу, очистить свідомість і око. Погляд на ті ж самі повсякденні речі буде іншим, аніж був, — зрозумілим і світлим. А свято стане не просто святом звичайним, звичним. А можна і справді відчути Віфліємські ясла народженої Богодитини у серці своєму. А це може стати сильніше і вище того, чому ми звикли вірити і знати про свято Різдва Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.

Не забуваймо сьогодні відзначити пам’ять Святих отців.