Історичний портрет князя Володимира Мономаха почнемо із років його життя — 1053—1125 рік. По батькові Володимир Всеволодович, християнське ім’я Василь.

Історичний портрет князя Володимира Мономаха

Походження та родичі Володимира Мономаха

Був старшим сином Всеволода Ярославича (сина Ярослава Мудрого) та Марії (або Анастасії), котра доводилась візантійському імператору Константину IX Мономаху племінницею або донькою (незаконною або народженою до проголошення його імператором, померла в 1067 році). Мав молодшого брата Ростислава та сестер Янку (Анну), Євпраксію (Адельгейду), Катерину та ще одну, невідому на ім’я.

Був одружений двічі: перша дружина — Біта (Гіда), донька останнього англосаксонського короля Гарольда Годвінссона, друга — ймовірно, половецька князівна (її ім’я Євфимія, як і наявність дітей від князя, вкрай спірні). Мав синів:

  1. Мстислава-Гаральда-Федора (він же Мстислав Великий).
  2. Ізяслава.
  3. Святослава.
  4. Ярополка.
  5. В’ячеслава.
  6. Романа.
  7. Юрія-Георгія (Юрій Довгорукий).
  8. Андрія (Андрій Добрий).

Доньок:

  1. Марину.
  2. Євфимію.
  3. Агафію.

Засновник субдинастії Мономаховичів.

Історичний портрет князя Володимира Мономаха

1076 року — бере участь у міжусобній війні Ізяслава та Всеволода проти їхніх племінників Олега Святославича й Бориса В’ячеславича, зокрема в битві на Нежатиній Ниві, де було вбито великого князя Ізяслава.

1078 року — після вокняжіння свого батька в Києві отримує Чернігів (звідки часто їздить до Києва, за словами самого Мономаха), успішно воює з торками близько 1080 року, здобуває славу вправного мисливця.

1093 року — після смерті Всеволода не приймає пропозиції посісти київський стіл, згідно з лествичною системою поступається правом на користь Святополка Ізяславича. Посилюється тиск половців на Русь: хан Тугоркан облягає місто Торчеськ, і туди вирушають дружини Святополка Ізяславича, Володимира та Ростислава Всеволодовичів. У битві на річці Стугна руські князі зазнали поразки, Ростислав загинув, а Святополк був змушений укладати з половцями мир.

1094 року — ще один двоюрідний брат, Олег Святославич, облягає Мономаха в Чернігові, покликавши на допомогу половців. Мономах залишає місто на користь Олега і переходить княжити в Переяслав. Під час цієї затяжної усобиці гине син Мономаха Ізяслав (1096 року)

1095 року — Мономах запрошує на переговори до Переяслава половецьких ханів Ітларя та Китана і наказує їх убити.

19 липня 1096 року — у битві на річці Трубіж Мономах та Святополк Ізяславич розбили військо Тугоркана.

1097 року — Мономах ініціює великий князівський з’їзд (снем) під Любечем, на якому проголошено новий принцип успадковування княжих столів: «кожен хай тримає вотчину свою» (так нащадки вічного супротивника Мономаха Олега Святославича дістали права на Чернігівське князівство й утворили субдинастію Ольговичів, що ворогуватиме з Мономаховичами). Консолідації зусиль Русі для боротьби з половцями дещо завадила чергова усобиця — «війна за Василька Ростиславича», осліпленого з відома київського князя Святополка (закінчилась 1100 року не без дипломатичних зусиль Мономаха).

1103 року — Долобський з’їзд князів, успішний похід киян Святополка та переяславців Мономаха на половців, у битві біля міста Сутень вони розгромили половецьке військо, хан Урусова і 19 половецьких князів були вбиті.

Похід на половців

1111 року — найдальший похід Мономаха на чолі коаліції князів проти половців, взяття «половецьких міст» на Дінці, розгром хана Шаруканя, відхід частини половецьких племен на Кавказ.

1113 року — смерть Святополка і народне повстання в Києві. Мономаха покликали на київський стіл. Для заспокоєння населення приймає «Статут Володимира Мономаха», котрий обмежив прибутки лихварів і покращив становище боржників та закупів.

1117—1119 роках — зміцнення становища наймогутнішого князя Русі (він відбирає Мінське князівство, а також Волинь у свого двоюрідного небожа Ярослава Святополчича, який намагався повернути вотчину за підтримки угорців, але безуспішно). Наприкінці правління особисто та через синів керує трьома чвертями території Русі. Основні політичні знаряддя — війни та династійні шлюби, які вперше починають укладатися і між представниками династії Рюриковичів. Активно використовував і зовнішньополітичні шлюбні угоди: другий шлюб самого Мономаха, одруження Мстислава зі шведською принцесою Христиною, Юрія Довгорукого — з донькою хана Аепи, Андрія Доброго — з онукою Тугоркана, доньок Марини та Єфимії — відповідно з претендентом на візантійський трон (видавав себе за сина Романа IV Діогена) та угорського короля Кальмана Книжника (щоправда, ці останні два шлюби були політично провальними).

Не меншу славу здобув як покровитель і творець давньоруської «книжності»:

  1. Володимир Мономах є автором унікальної княжої автобіографії («Повчання Володимира Мономаха дітям своїм»);
  2. за його ініціативи ченці Видубицького монастиря створили другу редакцію «Повісті минулих літ»;
  3. велося активне церковне та світське будівництво.

Помер Володимир Мономах  19 травня 1125 року, похований у соборі Святої Софії в Києві, поховання не збереглося.

Історична пам’ять про Володимира Мономаха

Завершуючи цей коротенький історичний портрет князя Володимира Мономаха, слід сказати, що це одна з найбільш шанованих історичних постатей у Русі. В історичній пам’яті українців посідав і посідає трохи скромніше місце, але є одним із найбільш знаних князів Київського періоду. Герой кількох літературних творів і картин.