А ви знаєте? Ах, ви ще не знаєте? Тому знайте, що існує зелений Інтернет і, що рослини вміють «розмовляти» між собою. Ну, не так, звичайно, як людина, а по-своєму, по-квітковому.

Зелений Інтернет: природна мережа передачі інформації

Природна мережа передачі інформації

Так, так! У рослин навіть є своя природна мережа передачі інформації одне одному на відстані. Як у нас — комп’ютерна. Причому існувала вона ще задовго до того, як людина придумала Інтернет

Багато рослин, наприклад, суниця, конюшина, дикий виноград, хміль та інші з’єднуються одна з одною з допомогою вусів або сланких пагонів. Ми то гадаємо, що це вони так ростуть, в’ються, укорінюються, а рослини, виявляється, крім усього цього, передають по своїх зелених «проводах» одна одній інформацію. Цікаво, про що вони розмовляють у мережі.

Зелений Інтернет

Ну, напевне, рослини не займаються плітками про те, чому почервонів помідор, і не обговорюють фігуру гарбуза, котрий у серпні почав набирати зайву вагу. На це у рослин просто немає часу. Літо коротке, а стільки треба встигнути:

  1. Зав’язати плоди.
  2. Виростити врожай.
  3. Подумати про врожай наступного року.

І при всьому цьому не захворіти і не бути з’їденим яким-небудь шкідником. Тому і розмови в мережі рослини ведуть серйозні, можна сказати — ділові.

Якщо одна із рослин, наприклад, піддасться нападові гусениць, то інші, котрі перебувають у мережі, зразу ж одержують попередження: «Увага, небезпека!». Одержавши такий сигнал, кожна рослина по-своєму починає готуватися до зустрічі небезпеки, посилюючи свої захисні механізми. Наприклад, деякі починають «хімічити» всередині листочків і стебелець, щоб бути несмачними і менш привабливими. З’їсть гусениця одну рослину, переповзе на іншу, так само думаючи, що вона така ж смачна, а вона — гірка. Плюне гусениця і поповзе на інші рослини, котрі ще не знають про наближення ворога.

Але не все так просто, як здається. У природних мережах все, як в Інтернеті. Виявляється, віруси можуть використати ці зелені «проводи», щоб швидко поширитись через рослини, котрі пов’язані між собою. Зараження однієї рослини призводить до дуже швидкого захворювання всіх у межах мережі. Суперантивірусної програми на всі випадки життя у рослин, як і в людини, немає. Кожного сезону потрібне оновлення. Над цим і працюють зелені системні адміністратори.

Ось такий він зелений Інтернет.