В ім’я Отця і Сина і Святого Духа! 28 серпня Церква вшановує Успіння Божої Матері. Померла Діва Марія, яка стала Божою Матір’ю. Глибоким смиренням змогла Вона прийняти в Себе Бога і дати світові Спасителя. Єдина із людського роду Вона змогла поєднати в Собі усе людство з Творцем.

Успіння Божої Матері

…Про небіжчиків ми не повинні говорити з тугою: «Їх немає», але повинні сказати з вдячністю: «Були», вони нас животворили.

З учення Святих Отців.

28 серпня Успіння Божої Матері

Об жахливу логіку смерті розбивалися всі спроби людства вирішити болюче питання про сенс життя, як розбиваються морські хвилі об скелю. Вище благо, що наповнює наше життя, саме має бути вічним. Бо як тільки ми помислимо натомість нього який-небудь тимчасовий стан людського чи світового життя, негайно виникає питання про його власний сенс. Не може бути самоціллю будь-що тимчасове. Воно має сенс як засіб, або ж воно безглузде. Живе благо, або благо життя, має бути вічним життям, і це вічне життя повинне бути моїм особистим життям. Особисте життя може бути осмислене тільки в тому випадку, якщо воно несе в собі вічність. Проте сама вічність — це ще не все. Для того щоб життя мало сенс, необхідні дві умови:

  1. Існування Бога.
  2. Наша причетність до нього.

Досяжність для нас життя в Богові, або божественне життя. Тільки в такому разі ми для себе самих знаходимо сенс життя.

Що говорить християнська віра про смерть

Християнська віра говорить про смерть як про успіння, тобто про сон, але вічне життя за гробом. Усі земні питання отримують своє вирішення тільки у світі цього вчення, тільки так вони придбають новий сенс. Людині дається життя для того, щоб, проживши відведений їй час, вона приготувалася до смерті, а значить, до життя вічного.

В успінні Божої Матері ми черпаємо впевненість у цьому. Вона вчить нас, як жити і як помирати. Божа Матір мужньо випила чашу горя і страждань за Сина і Бога нашого, знаючи, що Він страждає за людей, за їх вічне блаженство. Такою ціною — життя і смерті Бога у Христі — до людей повертається рай. Матір Божа сприяла цій жертві за нас. Вона з Ним страждала, з Ним і царює сьогодні. Іменуючи Їі Царицею неба і землі, Свята Церква вказує християнам через Неї і за допомогою Неї на сенс нашого життя і наше призначення. Навчимося біля Її гробу розуміти сенс і мету нашого життя. Перестанемо у життя і Бога вимагати і просити собі скороминущі цінності. А навпаки, запитаємо самі у життя і в Бога, Творця нашого, чого вони від нас хочуть. Прославляючи дивне успіння Божої Матері, вдивляючись у Її благодатний і лагідний образ на іконах, проникнемося почуттям благословення, радості і, головне, подяки Богу та Його матері. Бо є правда смерті і вічного життя. Ось чому так важливо звертатися до Неї, Матері світу, з молитвою: «Всіх нас заступи і молитвами порятуй від смерті душі наші!».

Вона залишила земне життя, така ж, як і ми, з роду людського. Вона не уникла, як і ми, первородного гріха, але передочищена була за душею і тілом в ознаменування великої таємниці Боговтілення. Такий закон  Божий і така правда. Цю віру Церква висловлює у своїх співах, називаючи гріб Божої Матері лествицею в небеса (драбиною до неба). Віра наша вчить: смерті немає, але є успіння, що приводить людину від одного виду життя, скороминущого, до іншого — вічного. Тоді багато речей у житті набувають іншого значення, саме життя отримує новий сенс. По-новому сприймаються радості і прикрості, якими багате життя кожної людини. Мати Божа обіцяла апостолам, а через них і нам, перебувати з нами до віку вічного. На честь цієї обіцянки святі апостоли після успіння Божої Матері, преломляючи хліб, залишали за столом Їй місце з твердою вірою в Її невидиму присутність. Віримо і ми, що Вона з нами. Амінь.

Священник отець Віктор (МУСТАФІН).