І знову я звертаюсь до нашої історичної пам’яті. На цей раз перед вами постане у всій своїй величі і красі князь Володимир Великий або Володимир Святославич, Красне Сонечко, скандинавське ім’я Вальдемар.

Князь Володимир Великий

Ще раз хочу нагадати, що всі історичні події, які описуються у статтях цього блоґу, взяті з різних джерел різних авторів, які, у своє чергу, теж посилаються на різноманітні джерела інформації. Тому я не привласнюю собі авторство цих публікацій і не бачу ніякого сенсу посилатись на інших начебто авторів, які так само збирали історичну інформацію. Просто я їм вдячний за їхню роботу.

Роки життя, походження та родичі

Роки життя Володимира Великого в історичних джерелах зазначаються приблизно, в основному це 963—1015 роки. Він є сином Святослава Іго ровича та Малуші, дочки Малка Любечанина і ключниці княгині Ольги, чиє походження є предметом дискусій. Можливо, був бастардом (позашлюбним), права якого батько визнав. Мав старших братів Ярополка та Олега. Одружений кілька разів:

  1. З Олавою.
  2. Рогнедою.
  3. Малфрідою.
  4. Аделею.
  5. Невідомою на ім’я болгаркою.
  6. Візантійською принцесою Анною — донькою Романа II.

Є інформація щодо 12 синів:

  1. Святополк.
  2. Вишеслав.
  3. Ізяслав.
  4. Ярослав.
  5. Всеволод.
  6. Святослав.
  7. Мстислав.
  8. Борис.
  9. Гліб.
  10. Станіслав.
  11. Позвізд.
  12. Судислав.

Та десятка доньок, деякі із них на сьогодні відомі на ім’я:

  1. Передслава.
  2. Прямислава.
  3. Доброніга-Марія.

До хрещення мав, згідно з літописом, кількасот наложниць (кількість дітей невідома).

Князь Володимир Великий: хроніка життя та діяльності

  1. Народився не пізніше 963 року, оскільки близько 978—979 року вже мав дружину Олаву.
  2. 970 року був посаджений батьком у Новгороді, де, можливо, від його імені керував брат його матері Добриня. Останньому вдалося швидко порозумітись із місцевою знаттю.
  3. 977 року, після початку усобиці між синами Святослава і загибелі в бою з Ярополком Олега, Володимир та Добриня втекли з Новгорода до Швеції чи до Норвегії. Там молодого княжича одружили та надали йому загін вікінгів.
  4. Близько 980 року Володимир і Добриня зайняли Новгород і розпочали війну проти союзника Ярополка полоцького князя Рогволода, який відмовився видати свою доньку Рогнеду за Володимира. Узимку 980 року дядько і небіж взяли Полоцьк, знищили сім’ю Рогволода, а Рогнеду Володимир узяв силою і змусив стати його дружиною. Враховуючи ці обставини, Полоцьк виокремили в уділ нащадкам сина Володимира та Рогнеди — Ізяслава. Після прийняття християнства Рогнеда, ймовірно, стала черницею під ім’ям Анастасія і померла близько 1000 року.
  5. Улітку 980 року Володимир іде на Київ, облягає Ярополка в фортеці Родня і змушує до переговорів, але несподівано Ярополка вбивають двоє варягів з дружини Володимира. Князь намагається створити так званий пантеон Володимира, відібравши до нього частину язичницьких богів (історики навіть говорять про політику «язичницької реакції»). Закріпившись у Києві, де спочатку його сприймали як чужого, 981 року приєднує Турово-Пінську землю та частину території племен білих хорватів (Червенські міста). Можливо, з цим пов’язані шлюби князя з Малфрідою (ймовірно, представницею скандинавської династії з Турова) та Аделею (чеського чи моравського походження).
  6. 981—983 роки — успішні походи проти в’ятичів та литовського племені ятвягів, обкладення підкорених даниною.
  7. 984 року — аналогічний похід на радимичів.
  8. 985 року — війна з волзькими булгарами. Компромісний мир і шлюб (ймовірно, діти від цього шлюбу Борис та Гліб). Хозарські міста, що відбудувалися після походів Святослава, знову обкладаються даниною.
  9. Близько 987—989 років — похід на Корсунь (Херсонес), за версією «Повісті минулих літ» — тривала облога міста, котре згодом капітулювало. Мета походу — незрозуміла (окупація Тамані і створення Тмутараканського князівства, «силовий підхід» до питання про хрещення). Результат — мир Русі та Візантії, шлюб Володимира та принцеси Анни і допомога руських дружин імператору Василю II проти бунтівника Варди Фоки. Місце хрещення князя — ймовірно, Херсонес. Загальновизнана дата відносно спокійного, хоча й примусового хрещення киян — 988 рік (історики частіше говорять про 989 рік), хрещення інших міст проходило не так гладко (відомо, що повстання в Новгороді придушив Добриня). Створив кілька церковних єпархій.
  10. 991—993 роки — завершення завоювання земель на Середньому Дністрі та Пруті, нова війна з польськими князями.
  11. 994—997 роки — нові походи проти Волзької Булгарії.

Князь Володимир Великий: хрещення

Князь Володимир Великий, протягом усього князювання вів боротьбу з печенігами. Організатор масштабних фортифікаційних робіт у районі Змієвих валів у Придніпров’ї (тут було оновлено та побудовано низку городищ, сотні кілометрів ровів та валів) для захисту від кочовиків.

До зовнішньополітичних досягнень належать мирні угоди (часто підкріплені шлюбами самого князя, його синів і доньок) з Польщею, Чехією, Угорщиною, Візантією, Священною Римською імперією (ймовірно після смерті Анни 1011 року Володимир одружився з онукою імператора Генріха II).

1006 (або 1007) року — приймав у Києві німецького місіонера Бруно з Кверфурта, котрий намагався охрестити печенігів. У сфері внутрішньої політики першим із князів Русі почав карбувати власну монету — златники та срібляники (з міркувань престижу), розбудовував міста Русі (зводив нові укріплення в Києві, заснував Переяслав, Володимир на Волині, Володимир на Клязьмі та інші), будував кам’яні храми (Десятинна церква, початок будівництва Софії Київської).

За Володимира було створено перший церковний статут Русі та започатковано навчання дітей бояр, дружинників та міщан «грецьким книгам». Князь Володимир Великий мав титул «каган», що може свідчити про певні імперські амбіції. Наприкінці життя, за літописом, намагався передати владу сину Борису. Що викликало бунт Святополка та Ярослава.

Помер Володимир Святославич 15 липня 1015 року у приміській резиденції у Берестові, готуючись до походу проти Ярослава. Останки вночі таємно перевезені до Києва і поховані в мармуровому саркофазі у збудованій ним Десятинній церкві. Гробниці Володимира й Анни зруйнували 1240 року, належність мощей, віднайдених Петром Могилою у першій половині XVII століття, спірна. Офіційно канонізований як святий рівноапостольний не раніше XIV століття.

Історична пам’ять

Князь Володимир Великий, можливо, найвідоміший давньоруський князь. Літописний та житійний варіанти біографії однозначно спрямовані на прославлення князя, його повне переродження внаслідок духовного просвітління, що неоднозначно сприймається істориками. Християнський образ святого, мудрого правителя і просвітителя Русі доволі мирно співіснує з язичницьким образом ідеального войовничого, успішного, щедрого конунга, яким Володимир постає в сагах та пізніше в різних билинах.

Як ніхто інший із руських князів вшанований в українській історіографії та художній літературі, а також у мистецтві (іконопис, картини, фрески, гравюри XIX—XX століть), що останнім часом доповнено кіно- та анімаційними образами князя (від традиційних до пародійних). На честь Володимира встановлено низку пам’ятників в Україні та за кордоном.