Цією статтею розпочинаю цілу серію публікацій, стосовно історичних постатей, що мали пряме відношення до історії України. І першим в цій серії є князь Кий — засновник Києва. Роки життя князя найчастіше датують V-VI, рідше VII-IX століттями. Матеріали запозичені із книги Журавльова Дениса Володимировича «Хто є хто в українській історії».

Князь Кий — засновник Києва

Походження та родичі

Можливо, виборний князь антів або полян. За «Повістю минулих літ», мав братів Щека та Хорива, сестру Либідь (вірменська легенда називає засновників Києва Куар, Мельтей і Хореан; Мельтей — давньовірменською «змій», те саме, що гіпотетичне слов’янське «щек»). За однією з версій — засновником княжої династії у полян, останніми представниками якої інколи вважають Аскольда та/або Діра.

Хроніка життя та діяльності

Якщо не брати до уваги можливість повної відсутності історичної основи у легенди про Кия, найвідоміша версія його «біографії» — руська літописна («Повість минулих літ»). Основні компоненти — Кий був першим князем полян, заснував спільно з братами Київ, оселившись на Старокиївській горі, ходив на Дунай, отримавши «честь велику» від візантійського імператора, заснував Києвець на Дунаї, згодом помер разом зі своїм родом, не лишивши нащадків (час життя Кия не датований).

Нестор також наводить сумнівну, на його думку, версію про те, що Кий був простим перевізником на Дніпрі, звідки й назва міста (можливо, версію висунули новгородські літописці). Імена Кия та його родичів безперечно вжиті для пояснення походження назв, пов’язаних з Києвом (князь Кий — засновник Києва, гори Щекавиця і Хривиця, річка Либідь), проте чимало істориків намагаються знайти в легенді натяки на реальних історичних діячів. Їхні імена нерідко розглядають як:

  • слов’янські (кий — бойовий молот, палиця);
  • іранські;
  • давньоєврейські (аналогії з біблійною горою Хорив);
  • тюркські (кий — високий берег річки);
  • мадярські.

З чого робляться висновки про етнічну належність легендарних засновників Києва. Археологічно найбільш ранні сліди поселення на місці сучасної столиці України датуються V-VI століттями, проте це означає, що історична основа легенди про братів-засновників виникла саме в цей час.

Схожа з руською і єдина незалежна альтернативна версія історії Кия, викладена вірменським хроністом Зенобом Глаком в «Історії Тарона» (не пізніше VIII століття). Вона надзвичайно схожа на руську (ймовірно, через спільне джерело), доповнюючи її фактом побудови братами на горі «в області Палуні» ідолів їхніх обожнених батьків Деметра та Гісанея. Здаються непереконливими через відсутність сюжетних збігів спроби деяких авторів провести паралелі між історією про Кия та його братів і сестру Либідь та давньогерманською легендою, згаданою в творі Іордана та «Старшій Едді», про Сванхільд (ім’я означає «лебідь битви») з племені росомонів, яку стратив Германаріх Готський (IV століття), за що помстились її брати. До того ж у сагах засновником Києва названо «конунга Кенмара» (можливе запозичення з руської легенди про Кия).

Вітчизняні дослідники намагались знайти історичну основу і в сюжеті про похід Кия на Дунай (найчастіше його пов’язують з пам’яттю про антські походи на Візантію в VI столітті). На роль імператора, що прийняв Кия (можливо, як федерата імперії), нерідко висували Юстиніана I (правив у 527-565 роках) або Іраклія (610-641 роках), рідше — цариці Ірини (797-802 роках) та Михаїла III (842-867 роках).

Князь Кий на прийомі у імператора Візантії Зенона

Князь Кий на прийомі у імператора Візантії Зенона.

Археологічні знахідки (монети, медальйони) свідчать про довгу історію контактів населення Середнього Подніпров’я з Візантією. У VI столітті на службі Юстиніана були згадані істориком Прокопієм Кесарійським антські вожді Хильбудій (530-і роки) та Доброгаст (з 550 років). Доволі популярним в українській історичній літературі є ототожнення Хильбудія з Києм (можливо, князь Кий — засновник Києва, мав таке прізвисько, як у французького діяча Карла Мартела — «Молота»).

Менш відомий «претендент» на роль Кия жив у часи імператора Іраклія. Це вождь дунайських слов’ян VII століття Кувер, котрий був розбитий аварами і спробував закріпитися на Балканах, захопивши деякі візантійські володіння, згаданий у «Чудесах святого Дмитрія Солунського». Прихильниками версії про більш пізнє правління Кия та заснування Києва відповідно є Михайло Тихомиров (кінець VIII століття, слов’яни-носії волинцевської культури) та Георгій Вернадський (830-і роки, мадяри на службі Хозарського каганату).

Від басейну Росі пішла назва Київської Русі

Від басейну Росі пішла назва Київської Русі.

Князь Кий — засновник Києва: історична пам’ять

Схоже, для літописців легенда про Кия була важливим доказом на користь ідеї єдності слов’янських племен у минулому, демонстрації колишньої (і обґрунтування сучасної цим авторам) величі головного центру Русі. Завдяки літописам князь Кий здобув всесвітню славу як легендарний засновник Києва (де йому та його родичам встановлено два пам’ятники, випущено ювілейну монету, він став героєм літературних творів). Можливо існує гіпотетичний зв’язок між сестрою князя та фольклорною царівною Лебідь.

Окрема подяка за картинки сайтам www.ukrinform.ua та www.history-ua.org.