Новорічні свята в усіх нас, і дорослих і дітей, асоціюються із різнобарв’ям вогнів, нарядженою красунею ялинкою. Отже, зараз під нашою спільною увагою новорічна ялинка.

Новорічна ялинка: полеміка навколо новорічної ялинки

Новорічна ялинка

Скільки їх, цих символів свята, щороку зрубується для того, щоб, погостювати тиждень-другий у людей у домі, бути викинутими надвір. Тому багато хто садить у себе у дворі маленьку ялинку, аби вона завжди була поряд із господарями та їхніми гостями жива, росла і тішила, як належить, у новорічні та різдвяні свята. Але є й такі, хто вважає, що таке сусідство поруч із будинком — небажане, і пов’язують це з різними міфами стосовно хвойних рослин, які мають, нібито, негативну енергетику. Хоча, попри всі ці міфи, люди чомусь щороку несуть хвойні деревця до себе в дім. Щоправда, спиляні.

Тут, скоріше за все, більше шкоди, принаймні, для довкілля, і не стільки від хвойних, як від самих людей. Чи не краще тоді, щоб ялинка росла у дворі? Але в нас це поки що не ввійшло в культуру. Тому, для внесення більшої ясності в це питання, зараз буде розповідь про ялини, їх історію, енергетику, сусідство яких рослин для них сприятливіше і які умови для вирощування їм необхідні. Напередодні новорічних та різдвяних свят ця інформація буде дуже доречною.

Перекази старини глибокої

Ялина, або смерека (латинська назва Picea) — вічнозелене хвойне дерево родини соснових. Навряд чи можна відшукати дорослу людину, и тим паче дитину, хто був би байдужим до цієї чудесної рослини. Адже веселий Новий рік і Різдво Христове немислимі без пухнастої, нарядженої красуні новорічної ялинки. Навіть якщо до зимових урочистостей людям доводиться наряджати сосну чи ялицю, а то й навіть фікус чи кактус, як це іноді доводиться робити морякам у далеких мандрах, їх усе одно називають традиційно — ялинкою.

Та чому саме ялинці випала така честь? Річ у тім, що в багатьох народів цьому дереву здавна приписували магічну силу. У Стародавній Греції ялина вважалася священним деревом богині полювання Артеміди, у кельтській міфології ялина, яка символізувала собою день зимового сонцестояння, сприймалася як «дерево народження», а ось римляни вважали її таким деревом, яке несе негативну енергетику. Приміром, римський письменник-ерудит Пліній Старший (I ст. н. е.), ґрунтуючись на міфології народів, які населяли сучасну Італію, називав ялину «похоронним деревом». Схоже вірування було й у південних слов’ян. У пам’ятниках давньоруської писемності трапляються описи проводів в останню путь померлих, де дорогу їм вистеляли хвойними гілками, у тому числі сосни, ялівцю тощо.

Підтвердження репутації жалобного дерева ялина отримала при радянській владі. Біля мавзолею Леніна були посаджені сріблясті норвезькі ялини. Звідси і стільки свіжих переказів, пов’язаних з ритуальним призначенням цієї лісової красуні, а також неоднозначних народних афоризмів на кшталт «потрапити під ялину».

І все-таки в багатьох народів ялина була деревом, шанованим у перший день нового року, пов’язаним із днем зимового сонцестояння. Удмурти, наприклад, поклоняючись ялині, запалювали на ній свічки, здійснювали поряд із нею моління із жертвоприношенням ялиновим гілкам, які шанувалися в них як богині. А в язичеській Німеччині, до хрещення, ялина ототожнювалася зі світовим деревом і називалася не інакше, як цариця лісів. Саме тут, у древніх германців вона спочатку була як новорічна ялинка, а пізніше — різдвяний рослинний символ. Серед германських народів здавна існував звичай іти на Новий рік у ліс, де вибране для обрядової ролі ялинове дерево освітлювали свічками і прикрашали кольоровими стрічками, після чого поблизу або навкруг нього відбувалися відповідні обряди. Згодом ялинові деревця стали рубати і приносити в дім, де вони встановлювалися на столі. До деревця прикріпляли запалені свічки, на нього чіпляли яблука і солодощі.

Після хрещення германських народів звичаї й обряди, пов’язані з ушануванням ялини, почали поступово набувати християнського змісту, ялину стали використовувати як різдвяне дерево, встановлюючи його в будинках уже не на Новий рік, а у Святвечір (переддень Різдва), тому вона й одержала назву різдвяного дерева.

Цей звичай був перейнятий іншими країнами Європи. Першими в німців звичай ставити різдвяне дерево запозичили жителі північних європейських країн, хоча наряджена ялинка не отримала в них цілковитого визнання аж до середини XIX століття. Виникненню культу ялини як символу невмирущої природи сприяв її вічнозелений покрив, який дозволяв використовувати дерево під час зимових свят.

Звичайно, по-людськи шкода зрубаних зелених плеканців. Адже, по суті, на догоду тимчасовому задоволенню втрачається могутнє дерево, яким могла б колись стати кожна новорічна ялинка. Тому цілком логічними видаються пропозиції перейти на штучні ялини (добре, що сьогодні вони представлені в різноманітному асортименті) або виростити свою домашню красуню.

Приручення лісової красуні, новорічної ялинки

Інтродукція голонасінних — групи насінних рослин, до яких належать хвойні (ялина, сосна, тис, секвоя, кипарис, кедр, туя, яловець та інші), в Україні почалася порівняно недавно — усього близько 200 років тому. Причому тільки останні півстоліття, можна сказати, йшла серйозна апробація цих культур для використання в зеленому будівництві. Сьогодні в колекціях ботанічних садів і парків України нараховується близько 400 видів, гібридів та декоративних форм хвойних рослин. Із них 80 активно використовується в ландшафтному дизайні та декоруванні сучасних міст, сіл і присадибних ділянок. Одна лише ялинка звичайна (Picea abies) — найбільш поширене в нашому кліматі дерево, нараховує близько 40 видів. Кращу приживлюваність мають:

  1. Ялина звичайна.
  2. Ялина колюча.
  3. Ялина сербська.

Це зимостійкі і тіньовитривалі дерева, які добре ростуть на супіщаних і суглинистих ґрунтах.

Новорічна ялинка: полеміка навколо новорічної ялинки

Однак слід урахувати, що це ще й високоросле (до 50 м заввишки) конусоподібне дерево із прямостійними (у ранньому віці) або злегка пониклими гілками (у більш пізньому віці). До того ж ялина звичайна погано витримує задимлення. Її не рекомендується висаджувати вздовж доріг і в промисловій зоні.

Найбільш димо- і газостійким (тобто адаптованим до міських умов) деревом вважається ялина колюча. Це рослина до 30 м заввишки, з конічною формою крони, із хвоєю пружною, колючою, до 3 см у довжину. Колір хвої ялини колючої від блакитнувато-сірого до сріблясто-блакитного (усім вдома блакитна ялина). Це світлолюбна рослина, хоча може витримувати і затінення. Але в тіні ялина колюча втрачає блакитне забарвлення. Вважається, що вона не вибаглива до умов вирощування, морозостійка, не потерпає від пізніх заморозків, витримує посуху краще, ніж інші види ялини. До того ж вона росте на всіх помірно сухих, свіжих ґрунтах, від кислих до лужних. Ялина колюча не полюбляє перезволоження і віддає перевагу добре дренованим, піщано-гравійним або супіщаним ґрунтам.

Саме її воліють висаджувати господарі біля своїх заміських будинків як новорічний атрибут. Місце для садіння ялини колючої зеленої чи блакитної потрібно вибирати з урахуванням майбутньої висоти й обсягу дерева, а також так, щоб було зручно її наряджати, підключати електрику і водити хороводи.

Хвойні — це, мабуть, найбільш невибагливі з усіх рослин. Як уже було сказано, їм не страшні морози, вони рідко піддаються нападу шкідників та хвороб і можуть рости навіть на бідному ґрунті, не забезпеченому необхідними для більшості рослин елементами. Та зовсім забувати про догляд за хвойними рослинами не можна. Дуже часто на своїх ділянках ми саджаємо рослини, завезені з інших кліматичних поясів. Тож, мабуть, треба подбати про те, щоб їм у нас було гарно і комфортно.

Якщо інші рослини потребують інтенсивного догляду навесні, улітку і восени, то на хвойні потрібно звертати особливу увагу взимку. Реальна небезпека для них — це снігопади, коли під вагою снігу ламаються гілки чи навіть стовбури. Якщо зима видалася сніжною, потрібно регулярно струшувати сніг із гілок. Дрібні гілки, які зламалися, можна просто видалити, великі (якщо зламування не серйозне) потрібно стягнути і закріпити, аби на цьому місці утворилася нова кора. Рослини треба лікувати і в тому разі, якщо від надто яскравих сонячних променів пожовкла хвоя або під час зимівлі нижня частина крони постраждала від випрівання. Це загрожує не тільки зіпсованими гілками. На запрілих пагонах можуть розвинутися грибки, які потім перекинуться на все дерево.

Інша небезпека — це стовбурні шкідники, зокрема короїди. Найбільше страждають від них такі дерева, як:

  • ялина європейська;
  • сосна звичайна;
  • ялина колюча блакитна.

Основним заходом боротьби в таких випадках є механічне розкриття ходів і знищення жуків, яєць, личинок з подальшою обробкою стовбура інсектицидними препаратами.

У посушливий літній період рослини потрібно поливати щовечора (тільки не вранці), аби денна жара не зашкодила хвої і кореням. Час від часу потрібно видаляти бур’яни, а також проводити мульчування і розпушування ґрунту.

Примітка. І це ще не все, продовження слідує. На мій погляд, багато хто, читаючи цю статтю, вирішить, що легше заплатити гроші і купити ялинку. Бо новорічна ялинка, якщо її вирощувати власноруч, буде потребувати багато затрат часу, а люди в наш цифровий вік стають більш ледачими.

Щодо сусідства ялини з іншими садовими рослинами, то природно, що поряд із ялиною великого розміру (у 3-5 метровій зоні) виростити плодові дерева і кущі не вийде. Адже в ялин, крім того, що масивна надземна частина, яка утворює тінь, до того ж ще і поверхнева коренева система. Корені не проникають глибоко в землю, а розходяться врізнобіч, висушуючи і виснажуючи верхній шар ґрунту. Будь-який саджанець, посаджений під дорослою ялиною, буде потерпати від нестачі вологи і живлення. До того ж опала хвоя швидко закислить ґрунт, що плодово-ягідним рослинам не до вподоби.

Поблизу ялини (на відстані не менше 2 м) можуть рости:

  • бузина чорна;
  • бересклет європейський;
  • жимолость татарська;
  • горобина звичайна.

Трохи далі, на відстані 3-4 м, можуть рости деякі сорти рододендронів.

Поряд із свіжопосадженою маленькою ялинкою, заввишки до 2 м, певний час можуть ужитися яблуня і слива. А ось вишня, посаджена з ялиною, гине через кілька років, коли та входить у силу. Втім, доросла ялина все одно рано чи пізно «переможе» всі рослини, які ростуть, принаймні, у проекції крони. І це слід урахувати при висадженні хвойного дерева в себе на ділянці.

А тепер корисна порада.

Новорічна ялинка, немов жива

Якщо хочете щоб символ новорічного свята — красуня ялинка простояла у вас удома майже у первозданному вигляді упродовж усіх свят, включаючи Святвечір (Різдвяний і Хрещенський), встановлювати її треба не на підставку, а у відро з вологим піском. Таким чином, зріз не висушуватиметься теплим і сухим повітрям. Ще краще, просякнути його живильним розчином, приготовленим за таким рецептом:

  • 1 пігулка аспірину;
  • 4 чайні ложки цукру;
  • 1 л води.

Все це перемішати. У мокрий пісок ялинку краще ставити таким чином, аби нижня частина стовбура була заглиблена не менш як на 20 см.

От і все. Тільки цікаво б було знати, чи є у когось вдома новорічна ялинка, вирощена на власному подвір’ї? Напишіть про це в коментарях нижче до цієї статті.