Хрестопоклонний тиждень

31 березня — середина Великого посту, нею є Хрестопоклонний тиждень. Не випадково перед поклонінням Хресту цьому передує поминання померлих.

Хрестопоклонний тиждень

Оскільки попереду Хрест Господній, на якому здійснилось Спасіння всього людства, а наші отці, братія, сестри, рідні і близькі, які раніше померли, так само несли кожен свій хрест. Це хрест:

• скорботи;
• хвороби;
• страждання душевні;
• страждання тілесні.

Про це свідчить хрест, поставлений на їхньому могильному горбочку. А наші молитви за них і благочестиве життя у Христі є поклоніння і шанування Хреста. Пам’ятати в серці своєму про них — це значить, знову сягати розумом, думкою до їх хрестоносіння у колишньому тимчасовому житті. Що принесе відразу душі померлого? Щирі молитви про нього:

1. Особисті.
2. Домашні.
3. Особливо молитви церковні — заупокійна Божественна літургія.

Багато явлень померлих та інші видіння підтверджують величезну користь, яку одержують померлі від молитви за них і від приношення за них безкровної жертви.

Милостиня і молитви

Милостинею і молитвами умилостивляють Бога, і якщо душі померлих були грішні (а без гріха лише Бог), то Господь дарує їм відпущення гріхів. А якщо ж вони праведні, то ті, хто молиться за них, будуть нагороджені благодіяннями.

Чому ми поклоняємося Хресту?

Тому що насамперед ми згадуємо колишнє на Хресті. Господь добровільно помер за нас на Хресті, за нас, грішних, — Він, безгрішний. І як Бог, воскрес саме людством — тим самим явив нам наше майбутнє воскресіння не лише душ, а й тіл. Люди помирають за Батьківщину, за рідних, але щоб добровільно померти за грішника, злочинця, за ворога — щось мало про це можна почути.

Господь Ісус Христос добровільно помер за грішника, злочинця, за нас. І цей подвиг був здійснений на Хресті. Ми поклоняємося не дереву, як звинувачують нас сектанти, а подвигу, здійсненому на дереві Хреста, котре оросилося й освятилося кров’ю невинного Христа-Бога.

Проростаючи, дерево має тепер немислиму силу захисту від ворога і супостатів віри православної. Хрест за спеціальною службою виноситься на центр храму і має особливий чин богослужіння. Хрест стає святинею. Це відмітний видимий знак, котрий відрізняє православ’я від інших конфесій. Хрест обов’язково дається при хрещенні, і носити його треба в обов’язковому порядку, не знімаючи із себе.

Прийняття хрещення

Отже, в цей Хрестопоклонний тиждень багато кому відкриються очі на тему, чому ми поклоняємося Хресту. Той, хто прийняв хрещення у Христа віри православної, поєднується з Хрестом Господнім через свій натільний хрестик. Він наче прищеплений до Нього через таїну хрещення, і віруючому передається постійний потік благодатної допомоги як по духу, так і тілесно.

Зняв із себе хрестик — припинилась благодать сили і допомоги Божої віруючому. Без натільного хрестика християнин уже не християнин, а одна назва. А якщо для цього ж є якесь або самовиправдання, або забобони типу «хрестик треба в душі носити», то вже краще не треба було хреститися. До такого «християнина» немає претензій. Ніс би відповідальність усього свого життя за совістю. А так хрещений усиновляється чи удочеряється Богом через Христа і стає спадкоємцем, наступником благ уже тут, на землі.

Тому без хрестика після прийняття хрещення священик не допустить ні до сповіді, ні до причастя тіла та крові Христових. І річ тут не лише в уставних правилах, а в усвідомленні цих самих правил, котрі ми приймаємо разом із таїнством хрещення.

Хрест — це таїнство

Хрест — це так само таїнство, як форма видима, він малий на вигляд, але ширший від небес, а також як форма і невидима, котра свідчить про спасіння. А хто не хоче спастися? Хіба лише нерозумний. І ми завжди сподіваємось, що немає «закінченої» людини. Совість навіть її тривожитиме у свій час, а спасіння можливе завжди, навіть на Хресті, аби лише не було пізно.

Коли ще душа в тілі, попри важкість гріхів та їх кількість, неможливе людині стає можливим Богу. А це вже само по собі чудо. Але тоді умова гріха вже стає умовою спасіння. Без Хреста Бог може, але не зробить. Потрібен фактор людської дії, порив, миттєвості журби, хвилинного струсу, переоцінки цінностей. У свою чергу, на нашу дію не у хвилину, а в частки секунди сприяє Сам Творець нам, Своєму творінню.

Сьогодні, в Хрестопоклонний тиждень, слід нагади, що ми не лише залежні, це мало і неточно сказано, ми споріднені, ми злилися із Сином Божим, щоб і ми в Ньому стали богами із благодаті. Любов Божественна нещадна. Нам ціна — життя і смерть Самого Бога, який став Сином людським. А Хрест страшний лише на вигляд, а за ним — спасіння. Нам лише не треба протидіяти і «йти проти рожен», а покласти сподівання на Бога, і Він обов’язково має щось зробити і зробить, аби відстояти Свою честь. Амінь.