Нація складається з людей

Існування любої нації напряму залежить від підтримки її власними громадянами, тобто, людьми. Із цього виходить, що нація складається з людей, які є громадянами тієї чи іншої країни.

На шляху до перебудови в СРСР

Було це давно, коли в дитячі роки мені доводилося дивитися фільми про революцію. У них зображали революціонерів рицарями без недоліків. І одночасно ті фільми транслювали зневагу і практично ненависть до різного роду інтелігенції. Мені все це здавалося за правду.

А одного разу на центральній площі, в самому куточку появилися двоє сідовусих дідусів з розбірним саморобним стелажем зробленим з фанери. На стелажі знаходились погано надруковані тексти українською мовою.

Час від часу я їх бачив з вікон громадського транспорту, коли проїжджав мимо. Бували випадки, коли підходив до них і намагався читати написане, але тексти важко сприймались, і друк був дуже поганий. Декілька разів на власні очі я бачив, що тих дідусів намагалися ганяти менти, але вони знову поверталися до того самого місця.

Якось я захворів, і замість школи пішов до лікарні, а лікар мене відправив за ліками в аптеку неподалік від того місця яке описав вище. І один з дідусів вирішив заговорити до мене. Осіння пора, я простуджений, мрячить дощ, а ми говорили протягом декількох годин. Про отамана Сірка, про козацтво, про Україну, про те, що нація складається з людей. І я час від часу почав приходити туди. Якщо біля стелажа збиралися люди, я не підходив і чекав. А потім ми знову і знову говорили. В тому числі на тему про роль інтелігенції в збереженні нації. Про Шевченка і Стуса, і ще багато про кого.

Під час перебудови в СРСР

Потім набагато пізніше відбувся показ фільму «Собаче серце», відбулася поява пісень Цоя, Градського і Наутілусів.

Сприйняття світу розкололося в моїй голові. Я задумався. Бесіди з тим дідусем, (я навіть не пам’ятаю як його звали), нажаль, допомогли мені якось те все впорядкувати шляхом відділення наносного та плинного від фундаментального і важливого. Як тільки вдалося зберегтися тим дідусям, вижити в «совку» і не втратити запалу?

А ще мені дуже повезло, бо в мене була бабуся, царство їй небесне, яка багато що пояснювала. А під час однієї з бесід дала мені книжку «Історія України» Грушевського, ще прижиттєве видання, а потім ще книжки, які десь ховала до того часу.

Нація складається з людей

Мені стало зрозуміло, що:

1. Нація складається з людей, а тому трагедія однієї людини, — це трагедія нації.
2. Бувають моменти коли в тебе немає нічого крім тебе самого. А єдиною зброєю яка залишається — є твоє життя чи здоров’я.
3. Воля в нас, і вона не залежить від зовнішніх обставин. А тому навіть у заслінках чи в окупації можна бути вільнішим, ніж тюремники.
4. Вчинки людей важливі, але ще важливіше мотиви з яких людина вчиняє так чи по іншому.
5. Коли більшість каже на чорне що воно біле, воно від того не стає білішим.
6. Для кожного кроку існує свій час. І злочинним є його не дочекатися, і тим самим марно розтратити можливість.
7. Для того щоб почути, треба слухати, а для того щоб побачити, — дивитися. А коли люди говорять одночасно, то вони чують лише себе.
8. Всі можуть помилятися, і тому варто відрізняти помилки від свідомо зробленого.
9. Якщо ти міг щось важливе зробити, але не зробив, — то ти винен у тому що те важливе не сталося.
10. Сумніви, то нормально. Бо лише недалекі люди не сумніваються ні в чому. Але коли ти дієш, то сумнівам вже немає місця.
11. Своїм треба вірити.

І ще багато іншого…

Дві надважливі мети

І тому зараз  я визначаю дві надважливих мети:

1. Стати на захист України від орди.
2. Нам самим не стати ордою.

Трагедій зараз багато. І, нажаль, не лише на фронті. Я міг би навести багато прикладів, але тоді текст стане занадто довгим і тому складно-читабельним. Митець який описує трагедію, чи позицію якоїсь частини населення не завжди пише автобіографічно, чи поділяє ту позицію. Дюма написав «В’язень замку Іф» жодного дня не бувши в застінках. І таких прикладів багато.

Здається елементарні речі, але як багато людей, як з’ясувалося, їх не розуміють. Вибачте що я такий який я є. Іншого мене в мене немає. І вибачте що я думаю і аналізую, весь час і все. Україна різна, і тим прекрасна. Я дуже хочу, щоб вона такою і залишилася.

Напевно варто пам’ятати що для кожного із нас саме цей день може стати останнім. І тому зараз надважливо не проґавити шанс сказати близьким важливі слова: люблю, ти красавчик чи вибач. А якщо щось не розумієш, але можеш промовчати, — промовчи, поки не зрозумієш.

Отже, нація складається з людей, таких різних і, найголовніше, щоб згуртованих, готових до захисту власних національних інтересів.

З відкритих джерел.