Українці завжди відзначались своєю гостинністю. Українська гостинність славиться далеко за межами України. В кожній сім’ї можуть відмічати якесь торжество чи то подію, і господарі хочуть прийняти гостей як найкраще, щоб ця подія запам’яталась надовго. Тому в цій категорії публікуються поради, як цього добитись.

традиції української гостинності

Якоє є зараз українська гостинність

Українці завжди славились своєю гостинністю.

  1. Якщо до хати зайшов подорожній, прошений чи непрошений гість, він завжди повинен був як слід нагодований найкращою їжею, яку господарі не їли щоденно.
  2. Коли хтось зайшов у хату під час трапези господарів, то він промовляв «Хліб-сіль».
  3. У селах Карпат, хто потрапив до хати під час сніданку, обіду чи вечері, казав «Час на сніданок (обід чи вечерю)» або «Харчуйтеся здорові».
  4. Якщо під час такого застілля з’являвся гість, то це вважали за добру ознаку — від цього родина мала мати благополуччя і добробут. Господарі мали обов’язково запросити гостя, того, хто зайшов чи то сусіда до столу: «Просим Бога і тебе сідайте обідати» або «Просимо і вас». За столом потрібно було покуштувати кожну страву, яку подавала господарка. Але, частіше за все, старалися відмовитись від гостини: «Заживайте здорові, дякую» чи «Обідайте, най вам Бог дасть на пожиток».

А ще українська гостинність відрізняється своїми традиціями та правилами. Тому багато і жадібно їсти в гостях вважалося неввічливим. Не можна було гостям першим починати їсти, доки господарі не попросять:

  • Бог благословить, а хазяїн велить корміться, панове.
  • Їжте, гості дорогі.
  • Ану, гості, кусайте, попивайте.

Тощо.

Попробувавши декілька ложок страви, гості знову чекали запрошення до їжі. Гостину, коли гостей мало принукали до їжі, вважали поганою. Таким випадкам навіть знайшлося місце в прислів’ях:

  • Давали їсти й пити, лише принуки не було.
  • Вміли подавати, та не вміли припрошувати.

Які традиції української гостинності були в минулому

Українська гостинність має глибокі корені, що сягають у далеке минуле, і пов’язана з традиціями, обрядами та віруваннями нашого народу. Гостинність в Україні завжди була не лише частиною культури, а й показником моральних цінностей людини. Ось основні традиції української гостинності, які існували в минулому:

Хліб-сіль як символ привітності

Однією з найдавніших традицій було зустрічати гостей хлібом і сіллю. Господарі подавали запашний коровай на рушнику, а сіль символізувала достаток і доброзичливість. Цей звичай зберігся до сьогодні та використовується на урочистостях, зокрема на весіллях і державних прийомах.

Відчинені двері для подорожніх

У традиційних українських селах кожен подорожній міг розраховувати на нічліг і частування. Вважалося великим гріхом не впустити мандрівника до оселі або відмовити йому в їжі. Навіть бідні родини намагалися пригостити гостя тим, що мали.

Щедре частування

Українці завжди намагалися щедро пригощати гостей, навіть якщо самі жили скромно. Господарі накривали стіл найкращими стравами, серед яких були борщ, вареники, м’ясні страви, коровай, узвар. Гість мав спробувати кожну страву, бо відмова могла розцінюватися як неповага.

Обряд «посадити за стіл»

Коли гість заходив у дім, господарі одразу пропонували йому сісти за стіл. Це був важливий жест гостинності. Навіть якщо людина заходила з короткою справою, їй неодмінно пропонували щось випити чи перекусити.

Перша чарка за здоров’я гостя

У традиційних українських застіллях першу чарку наливали в честь гостя. Це символізувало повагу та бажання добробуту. Гостеві також бажали щастя, здоров’я, довгого життя.

Гість — посланець Бога

Вважалося, що кожен гість приходить у дім із Божою ласкою. Тому його потрібно було зустрічати з радістю та пошаною, навіть якщо це була незнайома людина.

Проводи гостя

Гостя проводжали з добрими словами, бажаючи йому легкої дороги та щасливого повернення. Існував звичай проводжати гостя хоча б до воріт або навіть на кілька кроків за двір, щоб показати щиру повагу.

Дарунки для гостей

За традицією, господарі часто давали гостям дарунки на згадку. Це могли бути домашні смаколики (хліб, пироги, фрукти) або вишиті рушники, що мали оберігати від злих сил.

Спеціальні традиції гостинності на свята

  • На Різдво та Великдень господарі запрошували всіх до святкового столу, особливо тих, хто не мав родини або перебував у дорозі.
  • На весіллі гостей частували багаторазово, а головний стіл ломився від страв.
  • На поминках обов’язково пригощали стравами в пам’ять про померлих.

Заборони та повір’я

  • Не можна було відмовляти гостеві у їжі чи нічлігу — вважалося, що це може принести нещастя в дім.
  • Не можна було виганяти гостя пізно ввечері — це могло накликати біду.
  • Якщо гість приходив несподівано, це сприймалося як добрий знак.

Українська гостинність залишається важливою частиною нашої культури й сьогодні, хоча багато давніх традицій трансформувалися або спростилися.

Отже, зробимо невеличкий висновок. Українська гостинність, — це не щось там вигадане чи то запозичене, це традиція, яка має давнє коріння. Жоден народ світу не зустрічає так гостей, як це роблять українці: з радістю, повагою і любов’ю, ще й гостинців дадуть в дорогу.

Поділитись: