Українці завжди відзначались своєю гостинністю. Українська гостинність славиться далеко за межами України. В кожній сім’ї можуть відмічати якесь торжество чи то подію, і господарі хочуть прийняти гостей як найкраще, щоб ця подія запам’яталась надовго. Тому в цій категорії публікуються поради, як цього добитись.
Яка вона Українська гостинність
Українці завжди славились своєю гостинністю.
- Якщо до хати зайшов подорожній, прошений чи непрошений гість, він завжди повинен був як слід нагодований найкращою їжею, яку господарі не їли щоденно.
- Коли хтось зайшов у хату під час трапези господарів, то він промовляв «Хліб-сіль».
- У селах Карпат, хто потрапив до хати під час сніданку, обіду чи вечері, казав «Час на сніданок (обід чи вечерю)» або «Харчуйтеся здорові».
- Якщо під час такого застілля з’являвся гість, то це вважали за добру ознаку — від цього родина мала мати благополуччя і добробут. Господарі мали обов’язково запросити гостя, того, хто зайшов чи то сусіда до столу: «Просим Бога і тебе сідайте обідати» або «Просимо і вас». За столом потрібно було покуштувати кожну страву, яку подавала господарка. Але, частіше за все, старалися відмовитись від гостини: «Заживайте здорові, дякую» чи «Обідайте, най вам Бог дасть на пожиток».
А ще українська гостинність відрізняється своїми традиціями та правилами. Тому багато і жадібно їсти в гостях вважалося неввічливим. Не можна було гостям першим починати їсти, доки господарі не попросять:
- Бог благословить, а хазяїн велить корміться, панове.
- Їжте, гості дорогі.
- Ану, гості, кусайте, попивайте.
Тощо.
Попробувавши декілька ложок страви, гості знову чекали запрошення до їжі. Гостину, коли гостей мало принукали до їжі, вважали поганою. Таким випадкам навіть знайшлося місце в прислів’ях:
- Давали їсти й пити, лише принуки не було.
- Вміли подавати, та не вміли припрошувати.
Отже, зробимо невеличкий висновок. Українська гостинність, — це не щось там вигадане чи то запозичене, це традиція, яка має давнє коріння. Жоден народ світу не зустрічає так гостей, як це роблять українці: з радістю, повагою і любов’ю, ще й гостинців дадуть в дорогу.
Цікаво, а чи вважалось прийнятним пригощати гостя спиртними напоям перед початком, або в ході трапези і як мав поводитись гість, щоб йому це запропонували і в той же час він не був дуже нав’язливим?
Дмитре, пропонувати спиртне гостям — це давня традиція українців. Тут немає нічого страшного, якщо гість вип’є шкалик домашнього самогону. А якщо гість не п’є взагалі, чи то він на даний момент не може (за кермом авто, захворів тощо), то ніхто його насилувати не буде.
Варто додати ще, що є такі гості, які тільки через поріг і відразу: «Ну, господар, наливай!». Так що деякі не соромляться попросити, а то ще й «наїхати», мов не будь, господарю, жлобом…