Мало хто з гостей невеликого курортного містечка Алушти знає, що не далеко від нього, між гір Бабуган і Сінабдаг притулився монастир святих Косьми і Даміана.

Монастир святих Косьми і Даміана: святий притулок для паломників

Стара легенда свідчить, що монастир побудували там, де колись знайшли убитих святих безсрібників. Це місце знаходиться недалеко від лікувального джерела, яке місцеві жителі називають «жива вода» або Савлух-су. Віра в те, що вода з джерела допоможе зцілитися від хвороб, зародилася за багато років до появи на цьому місці монастиря. А саме джерело вважається дивом, так як з’явився по прошенню у Христа, яке підносили святі Даміан і Косьма.

У 20-х роках дев’ятнадцятого століття, на місці сьогоднішнього монастиря з’явилася невелика дерев’яна будівля, більше схожа на сарай ніж на житло. Однак вона стала притулком для численних паломників, які приходили для поклоніння могилі святих і до джерела. Будівля була зведена за наказом Софії Потоцької на її ж кошти і простояла до середини 50-х років. Саме в цей час, один з найбагатших купців Сімферополя приїхав до джерела і «отримав» зцілення. А в знак подяки він наказав поставити дерев’яний зруб, на якому були зображені образи святих.

Православний храм почали будувати лише в 1856 році. Благословення на його будівництво дав сам архієпископ Інокентій, а керівником будівництва став ігумен Макарій. Архієпископ так і не встиг побачити закінчену кіновію (християнську чернечу комуну) , так як помер через кілька днів після її офіційного освячення.

Першим настоятелем став ігумен Макарій, якому як першопрохідникові і засновнику дісталися всі труднощі з облаштування монастиря. Однак він справлявся з ними протягом 19 років і залишив про себе тільки хороші спогади. Ченці відлюдники, які жили в монастирі, постійно приймали у себе паломників. Вони протягом декількох років зводили дерев’яний храм, який на сьогодні є монастир святих Косьми і Даміана.

В кінці 19 століття, обитель, в якій жили лише монахи відлюдники, була перетворена в жіночий монастир. У 1913 році над джерелом, на честь дому Романових була побудована невелика каплиця.

У 1923 році, за наказом влади, монастирський комплекс з усіма земельними угіддями перейшов у володіння Кримського заповідника. Монастир і церква закрили, а черниці, які не захотіли виїхати створили тут сільськогосподарську артіль. У будівлі церкви влаштували клуб, а в монастирі помістили музей.

Відродження обителі почалося 14 червня 1994 року, коли архієпископ Сімферопольський і Кримський Лазар відслужив святкову літургію у каплиці над святим джерелом. На даний час служби в храмі відновилися, і всі землі знову повернулися у володіння церкви.

А ще дуже цікава розповідь про резиденцію буковинських митрополитів у Чернівцях.