Доньки Ярослава Мудрого — Ярославни: Анастасія, Єлизавета й Анна

Пропоную вашій увазі статтю, де головними фігурантами будуть доньки Ярослава Мудрого, а саме — Анастасія, Єлизавета й Анна.

Отже, почнемо із років їхнього життя. Анастасія народилася приблизно у 1023 році і її життєвий шлях закінчився не пізніше 1094 року. Поява на світ Божий Єлизавети відбулася близько 1025 року і покинула вона цей світ десь опісля 1067 року. Анна була серед сестер найменшою, бо народитись їй довелося десь у 1028 році, а по деяким даним — у 1032 і пішла з життя після 1075 року.

Походження та родичі

Доньки Ярослава Мудрого з династії Рюриковичів та Інгігерди, доньки шведського конунга Олафа III Скотконунга. Мали братів:

1. Іллю.
2. Володимира.
3. Ізяслава (Дмитра).
4. В’ячеслава (Меркурія).
5. Ігоря (Костянтина).
6. Всеволода (Андрія).
7. Святослава (Миколу).

Доньки Ярослава Мудрого: хроніка життя та діяльності

Шлюби всіх трьох доньок Ярослава Мудрого не лише були використані князем як вагомий інструмент зовнішньої політики Київської Русі (укладання політичних союзів, піднесення міжнародного престижу), як це відомо з будь-якого вітчизняного підручника історії. Вони ще й досить помітно вплинули на політичну історію країни, куди потрапили Ярославни. Тому варто сказати тут кілька слів про «людську» та політичну біографію кожної доньки великого київського князя.

Анастасія

Як не дивно, ім’я старшої доньки Ярослава Мудрого та Інгігерди, суто гіпотетичне (у руських джерелах відсутнє, відоме з досліджень угорських істориків XVIII століття). Близько 1046 року була віддана заміж за претендента на угорський престол герцога Андрія (Андраша) з династії Арпадів. Андрій із братом-язичником Левенте, залишивши Угорщину, шукає підтримки на Волині серед печенігів. Згодом потрапляє до Києва, де бере участь у походах Ярослава Мудрого проти печенігів, ятвягів і чуді.

1046 року угорська знать, незадоволена королем Петром Орсеоло, закликає герцогів на батьківщину, і Ярослав із далеким «прицілом» видає старшу доньку за угорського королевича. Андрій стає королем, однак подружжя протягом семи років не має дітей, тож спадкоємцем проголошується брат короля — Бела.

Проте ситуація різко змінилася саме завдяки донці Ярослава: 1052 (чи 1053) року вона народжує сина, якого називають біблійським ім’ям Соломон (угорське Шаламон). У подружжя був ще один син, Давид, який рано постригся в ченці, ставши абатом монастиря Тіхань). Андрій змінює заповіт, позбавляючи брата і його синів права на престол, і це призводить до тривалого конфлікту. Більше того — він коронує п’ятирічного Шаламона, заручивши його з дев’ятирічною Юдіт — донькою германського імператора Генріха III.

Після 1057 року протистояння між братами вилилося у відкриту війну, у якій від поранень, одержаних у бою, помирає король Андрій (1061 року). Після смерті чоловіка Анастасія разом із малим Шаламоном тікає до нових родичів у Німеччину. Там таки одружує сина й одержує військо.

1064 року сини вже померлого Бели Геза і Ласло визнають угорським королем Шаламона, і той до повноліття править разом із матір’ю, а згодом самостійно. Із вдячності за допомогу донька Ярослава подарувала баварському герцогу легендарний «меч Аттіли» — знану угорську реліквію.

Син доньки Ярослава Мудрого майже все своє життя боровся за престол з двоюрідними братами і зрештою своїми діями відштовхнув від себе оточення, дружину і навіть матір. За легендою, 1074 року між ними стався конфлікт, і король побив матір через прокляття, яке наклала на нього за вперті спроби знищити Гезу та Ласло.

Анастасія заснувала кілька монастирів. Уже немолодою вдовою донька Ярослава вдруге вийшла заміж за германського дипломата графа Пото. Померла Анастасія не пізніше 1094 року, за однією з версій — у монастирі Адмонт в Австрії (Штірія). Однак існує версія, що місцем поховання королеви Угорщини може бути абатство на півострові Тіхань на Балатоні. Також там поховані її чоловік Андрій та син Давид.

Єлизавета (скандинавське Еллісів)

Руки цієї доньки київського князя Ярослава Мудрого довго добивався вигнанець із Норвегії — двоюрідний брат короля Олафа Святого Гаральд Сігурдассон. Він відомий як Гаральд Гардрааде — Гаральд Суворий. Талановитий полководець і гарний воїн, Гаральд славився ще й як поет-скальд і покровитель скальдів. Дотепер уцілів один із його віршів, у якому він бідкається на те, що Еллісів до нього байдужа, попри всі його подвиги. Список подвигів вражає — майбутній Ярославів зять устиг послужити у Візантії, брав участь у походах у Малу Азію, Сицилію, можливо, Африку та Італію.

1043 року, невдало втрутившись у династійну боротьбу у Візантії на боці одного з претендентів, Гаральд утік до Києва. У Києві взимку 1043–1044 роках Ярослав нарешті дав згоду на одруження норвежця з Єлизаветою. Це значно зміцнило позиції принца, який 1046 року на чолі дружини виїхав на батьківщину. Там він став співправителем конунга Магнуса Доброго, а по його смерті — конунгом Норвегії Гаральдом III (1047–1066 рр.).

У Норвегії Єлизавета народила чоловікові двох доньок — Марію (померла 1066 року) та Інгігерду (явно названа на честь матері Єлизавети, дружини Ярослава Мудрого, яка померла 1120 року).

Проте 1048 року Гаральд узяв собі за другу дружину (Норвегія досі була поверхово християнізованою) Тору, доньку Торберга — лідера впливового норвезького роду Гіскеттенів. Саме Тора (а не Єлизавета, як вважають деякі вітчизняні дослідники княжих генеалогій) народила Гаральдові двох синів — Магнуса та Олафа (конунг Норвегії в 1066—1093 роках). Цікаво, що на статус Єлизавети це ніяк не вплинуло: саги надалі називають Еллісів королевою. Більше того — саме вона разом із доньками супроводжувала чоловіка у фатальному для нього морському поході на Англію 1066 року. Того ж дня — 25 вересня 1066 року, коли Гаральд загинув у битві з англосаксонським королем Гарольдом II Годвінссоном біля Стамфордбриджу поблизу Йорка, на Оркнейських островах померла старша його донька Марія. Єлизавета разом із другою донькою повернулася до Норвегії.

Подальша доля доньки Ярослава Мудрого нез’ясована. Вже давно серед істориків побутує версія, що вона вдруге вийшла заміж за колишнього суперника Гаральда, данського конунга Свейна II Естрідсена (і, можливо, народила йому доньку). Проте така сама непідтверджена чутка існує щодо другої дружини Гаральда, Тори. Можливо, Єлизавета померла невдовзі після смерті Гаральда, а згадана версія ґрунтується на перекрученому факті одруження сина Свейна, Олафа та доньки Єлизавети Інгігерди (що зміцнило союз Норвегії та Данії). Місце поховання невідоме.

Анна (Анна Руська, Анна Київська)

Поступово ми дійшли до молодшої доньки Ярослава Мудрого — Анни. Вона здобула непогану освіту (писала кирилицею, можливо, знала грецьку та латину). Перша згадка — 1048 року, коли по неї до Києва прибуло французьке посольство на чолі з єпископом м. Мо Готьє Мудрим. Інша версія — що посольство очолював єпископ м. Шалон Роже. Можлива причина пошуку французьким королем, 40-річним вдівцем, Генріхом I дружини в далекій Русі. Не це могла подіяти папська заборона європейським королям одружуватися з родичками аж до сьомого коліна під загрозою відлучення від церкви.

Після згоди Ярослава Анна вирушила до Франції, де 19 травня 1051 року у місті Реймс одружилася з Генріхом I Капетингом. Народила чоловікові трьох синів:

1. Філіпа (король Франції в 1060–1108 роках).
2. Роберта (помер у дев’ятирічному віці).
3. Гуго (відомий як Гуго Великий, граф Вермандуа, засновник відомої графської династії, один із головних героїв Першого хрестового походу, помер у 1102 році).
4. Також доньку Емму.

Ще за життя чоловіка Анна серйозно ставилася до своїх обов’язків королеви. Її підпис кирилицею, який розшифровують як «Анна королева», є на багатьох державних документах. Папа Миколай II (правив у 1059–1061 роках) в листі до Анни відзначив її розум та політичний хист. З іменем Анни часто пов’язують вживання в середньовічній Західній Європі нетипового для тогочасних королів грецького імені Філіпп, яке згодом стане популярним. А також появу знаменитого кириличного Реймського Євангелія, яке надалі використовуватиметься під час коронації французьких королів (хоча походження цієї книги дотепер спірне).

1060 року, після смерті чоловіка, Анна переселилась до замку Санліс неподалік Парижа, де заснувала церкву та жіночий монастир. Можливо, виконувала роль виховательки і наставниці свого неповнолітнього сина, проголошеного королем ще за життя батька. Проте офіційно регенткою Анна не була — цю роль виконував граф Бодуен Фландрський.

Улітку 1063 року Анна за її згодою була викрадена під час полювання в санліському лісі Раулем, графом Крепі та Валуа, чиї володіння були чи не більшими за королівські. Рауль привіз доньку Ярослава до свого замку Крепі, вигнавши звідти свою законну дружину Альпору Брабантську, звинувативши її у подружній зраді. Ця подія збурила французьку знать і засмутила 11-річного короля Філіппа. До речі, з ним на старість трапиться точнісінько така сама історія, і гідний син доньки Ярослава Мудрого Анни теж не зрікся коханої, отримавши папське відлучення.

Кинута Раулем дружина звернулася до папи Олександра II зі скаргою на чоловіка і королеву, і той наказав Раулеві повернутися до дружини, що невгамовний граф проігнорував. Тоді папа відлучив Рауля та Анну від церкви, проте коханці й далі жили разом у замку графа.

1073 року, за рік до смерті Рауля, новий папа Григорій VII зняв відлучення.

1074 року Анна повернулася до королівського двору. Дістала прощення від сина і вельмож і продовжила виконувати свої функції королеви-матері, керуючи господарством при королівському палаці.

Підпис Анни є на державних паперах до 1075 року. Далі джерела зберігають мовчання, що дає простір для різних версій щодо подальшої долі молодшої доньки Ярослава Мудрого. Припускають, що вона могла навіть повернутися до Києва, хоча, швидше за все, Анна померла у Франції і була похована в якомусь із абатств.

Доньки Ярослава Мудрого та історична пам’ять

Усі три доньки Ярослава Мудрого здавна привертали до себе увагу істориків, митців та любителів історії. Найбільше в цьому плані пощастило Анні.

1. У XVI–XVIII століттях у Франції було написано кілька її уявних портретів.
2. Встановлено пам’ятник у Санлісі.
3. На своїй батьківщині вона стала героїнею кількох романів та повістей, а також радянського кінофільму «Анна Ярославна — королева Франції» (1978).

Анастасія більше відома угорським любителям історії як вольова жінка-політик і мати вкрай неоднозначного короля Шаламона. Їй присвячена картина Орлаї Петрича Шоми, що зображає драматичний момент материнського прокляття.

На початку XXI століття на півострові Тіхань королю Андрію та Анастасії встановлено пам’ятник. Пам’ять про «золотокосу Еллісів» збереглася завдяки віршам її чоловіка та згадкам у знаменитому ісландському збірнику саг «Хеймскрінгла» («Земне коло»). Добре відомі всі три доньки Ярослава Мудрого і в себе на батьківщині — Україні.