Дорогі Українці! Вітаю від себе та читачів мого блоґу «Ласкаво просимо в Україну» з Днем Збройних Сил України всіх тих Українців, які прямо чи опосередковано мають відношення до армії.

З Днем Збройних Сил України! Щирі вітання нашим воїнам

З Днем Збройних Сил України! Історія свята

Зараз буду деяких манкуртів із числа існуючої в Україні біомаси доводити до сказу, а, можливо, повертати комусь із них пам’ять. А тим, хто не знає, скажу так, славну історію України потрібно знати або, на крайній випадок, хоча б цікавитись.

Говорячи про 6 грудня, то потрібно знати не тільки про той час, коли була створена наша новітня армія у грудні 1991 року, що став Днем Збройних Сил України, але й про далеке 6 грудня 1919 року, коли почались писатись славні сторінки армії України — Перший зимовий похід Дієвої армії УНР. Хочу звернути вашу увагу на цікавий збіг цифр: 1991 та 1919. В цьому є щось міфічне, чи не так?

В нашу історію 1917 рік увійшов як рік утворення Української держави в якості автономії, яка увійшла до складу Російської імперії, а трохи пізніше — повністю незалежної Української Народної Республіки. Під час нападу більшовиків на молоду державу із першою окупацією великої території України московітськими зайдами, виникла гостра необхідність негайно створити боєздатну українську армію із здатністю забезпечення територіальної недоторканості і суверенітету від північного агресора.

У формуванні війська не аби яку вагу мали національні засади та традиції. Так рядові були козаки, а в командирів були звання підстаршин та старшин. Також слід відзначити введення окремих рангів, тобто, військових звань:

  • ройового;
  • чотового;
  • бунчужного;
  • хорунжого;
  • сотника.

Армія мала офіційну назву — Військо і Флот УНР. Але із-за відсутності флоту, як окремої збройної сили, найчастіше вживалась скорочена назва «Військо УНР» або «Армія УНР». А ось у бойового ядра армії, що постійно виконувало бойові завдання, була назва «Дієва армія УНР» (ДА УНР).

Армія УНР

Армія УНР

Отримавши тяжкі поразки у 1919 році в боях з російською більшовицькою навалою та білогвардійцями, а також втративши частину живої сили після епідемії тифу, Головний Отаман Симон Петлюра відвів Армію УНР на захід тодішньої Волинської губернії УНР. Так у Новоград-Волинському повіті з північного сходу на армію тиснули більшовики, з північного заходу — поляки і з півдня — білогвардійці. Це був «трикутник смерті».

Симон Петлюра

Симон Петлюра

Відмова від відкритого протистояння та перехід до партизанських дій

4 грудня Головним Отаманом була зібрана військова нарада. Місцем наради стала Нова Чортория поряд з Любарою. На нараду було запрошено командарма полковника Василя Тютюнника та начальника штабу полковника Євгена Мєшковського, а ще командуючих п’ятьма збірними дивізіями. На нараді обговорювалась можлива зупинка відкритого протистояння ворогу і перехід до партизанських дій по ворожим тилам. В цей день так і не змогли дійти спільної згоди. А вже наступного дня, 5 грудня, Симоном Петлюрою призначається новий командувач ДА УНР на заміну смертельно хворому Василю Тютюннику (через два тижні помер), яким став начальник Запорізької збірної дивізії полковник Юрко Тютюнник.

6 грудня була зібрана ще одна нарада, де головою було обрано прем’єр-міністра Ісаака Мазепу. На ній точились довгі дискусії і суперечки, в результаті чого одноголосно вирішили ліквідувати фронт, а боєздатними частинами зробити рейд по ворожих тилах. Таким чином малось на меті збереження дієздатного кістяка армії та організація взаємодії з загонами повстанців, щоб вести спільну боротьбу, завдання окупанту нищівних втрат аж до його знищення, де є така можливість, нищення його окупаційного апарату й інфраструктури. Проведення такого рейду знайшло активну підтримку у командарма Омеляновича-Павленка і його заступника Тютюнника, що і мало вплив щодо остаточного рішення.

Старшини конвою командарма під час Першого Зимового походу армії УНР

Старшини конвою командарма під час Першого Зимового походу армії УНР

6 грудня (це щодо поздоровлень з Днем Збройних Сил України) 1919 року козаками і старшинами реорганізованої Дієвої армії, які виявили бажання залишатися у бойовому строю і не мали жодного бажання примкнути до тієї чи іншої сторони, під командуванням генерала (отримав підвищення) Михайла Омеляновича-Павленка, розпочато рейд по ворожих тилах, який через деякий час отримав назву Першого зимового походу. Назву Першого він отримав тому, що у 1921 році відбулося здійснення ще й Другого походу, яким командував Юрко Тютюнник, а зимового — тому що прийшовся на початок зими і протягом зими, а закінчився аж 6 травня.

У Першому зимовому поході прийняли участь по різним оцінкам від п’яти до десяти тисяч шабель (кінноти) і багнетів (піхоти) разом з артилерійським озброєнням. Різниця в оцінках через те, що за ці п’ять місяців було багато боїв і сутичок, під час яких в армії були втрати, а також поповнення армії відбувалось козаками із партизанських загонів. Самим бойовим ядром були десь тисяча шабель і близько двох тисяч багнетів з чотирнадцятьма гарматами.

3000-кілометровий Перший зимовий похід мав не аби яке історичне та стратегічне значення. Це говорило про існування армії, яка продовжувала боротись проти «червоної» чуми, що дало змогу Симону Петлюрі звернутись до очільника Польської держави і її війська Юзефа Пілсудського з метою організації спільного фронту проти більшовицької навали. Мова йшла про те, щоб поляки допомогли звільнити Україну, а не змінити більшовицьку окупацію на польську.

На той час у внутрішній ситуації України щось відбувалось невизначене. Відсутність уряду і його діяльності не вселяло оптимізму в населення. А ось, коли з’явилась армія у глибокому ворожому тилу, то ця подія вселила надії в українців, що рідна земля буде звільнена. Похід Дієвої армії увінчався рядом успішно проведених боїв і здобуттям декількох населених пунктів:

  • 19 березня звільнили Умань;
  • 5 квітня — Бобринець;
  • 16 квітня — Вознесенськ, в якому була здобута багата військова здобич, козакам дістались одяг і взуття, а найголовніше — відбулось поповнення боєкомплектів.

Отже, дивлячись на ці історичні події, то з Днем Збройних Сил України потрібно було вітати ще під час тюрми народів, тобто, совдепії.

З 22 по 25 квітня армією здійснений рейд в райони Ананьїва та Балти для надання суттєвої допомоги селянам, що повстали. Після чого надається допомога двом бригадам Галицької Армії , які залишились вірними Україні, бо інші не на довгий термін часу вирішили податися до «червоних». Під час цього походу було прийнято участь майже у 50-и боях.

Завершення Першого зимового походу відбулось 6 травня у 1920 році, коли відбулась зустріч частин Дієвої армії поряд із селом Писарівка Ямпільського повіту з розвідниками 2-ї стрілецької дивізії, якою командував полковник Олександр Удовиченко. Ця дивізія входила до складу 6-ї польської армії. Ця подія була приводом подачі рапорту Удовиченком Петлюрі, де було написано таке: «Повсюди лунає гучний козацький поклик «Слава Україні й Головному Отаманові Петлюрі, слава отаману Омеляновичу-Павленку, усій старшині й козацтву славної Дієвої армії!»». У той же день 3-я польська армія увійшла в Київ, а далі 8 травня у Києві відбулося проведення спільного параду, в якому приймали участь польські частини та 6-а українська дивізія, якою командував полковник Марк Безручко. Коли Дієва армія зустрілась з частинами української армії, що вели наступальні дії разом із польською армією, то кількість її була на той момент 4 139 воїнів, 81 кулемет і 12 гармат.

У 1920 році 19 жовтня був виданий наказ Головної команди Війська і Флоту УНР, який був підписаний Симоном Петлюрою про заснування нагороди «Залізний хрест за зимовий похід і бої». Це була єдина бойова нагорода — орден Армії УНР. Нагородили цим хрестом всіх учасників Першого зимового походу, які стали іменуватися «Лицарями Ордена Залізного Хреста». Орденом №1 нагородили командарма Михайла Омеляновича-Павленка, а під другим номером — начальника штабу в Зимовому поході генерала Юрка Тютюнника, а третім — командира 2-ї Волинської дивізії генерала Олександра Загродського. Лицарями ордена було прийнято рішення кожного 6 грудня святкувати відзнаку Залізного Хреста. Оце вже дійсно з Днем Збройних Сил України!

Верховна Рада України приймає доленосні закони

Чи то це було випадково, чи то був такий збіг обставин, чи то зірки на небі вишикувались як на парад, але 6 грудня 1991 року, як раз у дату, коли почався Перший зимовий похід, парламентом незалежної України були прийняті закони «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України», завдяки яким знайшли своє продовження славні бойові традиції української армії, в тому числі і Армії УНР. Того ж дня був затверджений текст військової присяги, яка в урочистій обстановці у Верховній Раді була складена першим міністром оборони України генерал-полковником Костянтином Морозовим. Також цього дня відбулася денонсація союзного договору датованого 30 грудня 1922 року, що по факту було завершенням героїчного чину вояків Армії УНР 70 років тому — Україна звільнилась від більшовицької зарази.

А вже у 2014 році здійснили рейди по тилах російсько-терористичних військ наші сучасні воїни. Найбільш відомими стали рейди 95-ї ОАБр і 80-ї ОДШБр із приданими підрозділами, під час яких було виконано бойові завдання з деблокування оточених підрозділів ЗСУ і значно підірвано плани зі збройної агресії проти України.

З Днем Збройних Сил України! Слава Україні!