Вертайтеся живими

Наша землячка з Кіровоградської області, Людмила Павлович, присвятила свій вірш «Вертайтеся живими» нашим славним воїнам України. Синам і дочкам — нащадкам нашого непереможного Запорізького козацтва. Козаки тих славних часів спостерігають за нами з неба, і пишаються мужністю Українців.

Ми вільний народ, і за свою землю і свободу будемо боротись до повної перемоги над ворогом. Українці сильна нація, волелюбний народ, натхненний козацьким духом свободи. Нам чужого не треба, але й свого не віддамо. Слава Україні! Слава Нації! Українці — непереможний народ!

Вертайтеся живими

Вертайтеся живими додому, солдати,
В родину, онуки, батьки і сини.
Хай сонце буде, буде квітів багато,
І ми щоб жили усі без війни.

Вставайте, герої, до ратного бою,
Життя багатьох з вас забрала війна.
Тримайтесь, тримайтесь, ми всі вас благаєм,
Бо в нас Україна, як матір, одна.

Хай вибухи грізні, кулі й гранати
Не чує й не бачить мала дітвора,
Щоб радості й сміху було багато,
Щоб було багато світла й добра.

Жили ми усі в мирі й достатку,
Спокій і сон наш забрала війна.
Хай ворог цю клятву завжди пам’ятає,
За все він заплатить, заплатить сповна.

Ми любимо вас, рідненькі синочки і дочки.
І завше любили та найбільше тепер.
Вертайтесь, вдягніть вишиванки-сорочки,
І очі хай сяють глибиною озер.

Людмила Павлович, село Аджамка Кіровоградського району.

Ми вас чекаємо живими

Ось так, рідненькі наші сини і дочки землі Української, хай вас Бог береже! На вас чекають рідні і близькі люди. За вас, герої і захисники ви наші, переживають, вас люблять…

На сторінках цього блоґу вже є опубліковане інтерв’ю, яке я взяв у воїна і патріота Дениса «Шейк» Малихіна. Колись у нього була мирна робота копірайтера, але він поміняв перо на зброю, і стоїть на захисті нашої рідної України.

Таких людей, як Денис, багато. Всі вони за покликанням серця пішли на фронт, щоб зупинити і прогнати ворога з нашої землі. Тож зичимо їм натхнення, міцного здоров’я… Хлопці та дівчата, — вертайтеся живими додому з перемогою над ворогом!