Зараз мова піде про телесеріали, від яких деякі люди чманіють, без яких дехто не уявляє свого життя… Це не жарти, а дуже серйозна психологічна зброя, яка займає чільне місце в мозку людини, витісняючи здоровий глузд.

Про телесеріали, мильні опери, психологічна зброя

Отже, про телесеріали

Як часто люди дивляться телебачення? На це питання однозначної відповіді немає. Телевізор дивляться ті, хто має багато вільного часу. Таких не так вже і багато, але й немало. Телевізор дивляться ще й ті, хто всією душею полюбив серіали. А серіалів в телепрограмі до гибелі, ще й різних на добу. І найголовніше, що вони розраховані на різну вікову аудиторію, тому їх можуть дивитися всі.

Звичайно, не всі дивляться їх з превеликим задоволенням. Хтось дивиться їх тому, що більше дивитися нічого. А потім вже, через деякий час, приходить думка, що хочеться дізнатися, чим же все-таки закінчиться історія? Чи стане героїня щасливою? А деякі просто не дивляться серіали, щоб не «підсаджуватися» на них.

Про телесеріали та в чому полягає популярність

Все ж рейтинг у серіалів досить високий. І відразу виникає питання, чому ж так завоював серця телеглядачів серіал, як жанр, в чому його популярність?

Почнемо про телесеріали здалеку. У середині 50-х років 20 століття в Америці став виходити, правда, тільки раз в тиждень, фільм-серіал — «Самотній рейнджер». Фільм про Дикий Захід, про закон і порядок на його території. Ось його і слід називати найпершим серіалом в світі. Проіснував він до 1957 року.

Трохи раніше виникла знайома нам назва «мильна опера», свого роду друге визначення серіалу. Журналістом однієї американської газети, ще в 1938 році, було дано досить-таки невтішне і уїдливе зауваження з приводу популярності сімейних мелодрам, що звучали по радіо. Він назвав радіопостановки «мильною оперою». На його думку, тільки за допомогою мила, можна було видавити з себе сльози співчуття і жалю, співпереживання героям, які відчувають на протязі всього ефірного часу муки і горювання. Так довгограючі серіали, які могли тривати довгий період часу, стали називати ще й мильною оперою.

Хоча, в наш час, інакше трактують дану назву. Вся справа в домогосподарках. Більшою мірою на них розраховані численні серіали. Їх показують по телевізору, роблять невеликі паузи, в яких старанно рекламують засоби для чистки і миття. Так пояснюється назва в наш час — мильна опера.

Цікаво, чи є різниця в поняттях «серіал» і «мильна опера»? Як для звичайної людини, різниці особливої ​​немає. А по суті, так серіал — це кілька окремих закінчених фільмів, у кожного своя кінцівка, свій сюжет. Об’єднання фільмів в один йде за рахунок участі одного або декількох героїв в кожній серії.

Для «мильної опери» характерно те, що дія відбувається безперервно і нескінченно. Фільм призначений для перегляду вранці і ввечері. Для серіалу, як і для «мильної опери» характерно те, що тема сюжету повторюється, передбачувана, звична. Серіал і «мильна опера» служать отриманням життєвого досвіду.

Тріумф серіалу

Але повернемося до розмови про телесеріали та їхньої тріумфальної ходи по світу.

Довго режисери та продюсери не могли вибрати ту аудиторію, якій був би цікавий серіал. Спочатку ставка була на школярів. Але як би там не було, школярі є школярі. Стільки захоплень, що і не дуже-то телевізор хотілося їм дивитися. І вже тоді серіали почали випускати для домогосподарок. Ось це дійсно потрапили в ціль.

До 1970 року стало ясно, що вибір був зроблений правильно. До того ж, психологами з Америки був придуманий в цей же час термін «синдром домогосподарки». Ні, це не про ту домогосподарку, яка зайнята домашньою роботою, а про ту, яка може цілодобово сидіти біля телевізора.

Пізніше вченими було встановлено, що навіть чоловіки страждають залежністю від серіалів. «Синдром домогосподарки» є у 25% чоловіків, вік яких не досяг 35 років.

Про телесеріали і їх популярність

Далі мова піде про телесеріали, які стали надзвичайно популярними. У Книгу рекордів Гіннеса занесено один з популярних телесеріалів про будні американських медичних працівників «Доктор Хаус». Йому відведено перше місце. Друге місце за серіалом, який родом знову ж з Америки. Це фільм «Залишитися в живих».

Популярність серіалу змушує режисерів йти на подвиги. Вони придумують неймовірні і круто завернуті сюжети. Перегляд такого серіалу буде забезпечений на довгі роки. Так як сталося з серіалом «Санта-Барбара». Успішна мильна опера, показ якої здійснювався кілька десятиліть.

Але не він вважається довгограючим серіалом. Пальма першості за фільмом «Дороговказне світло». Його також придумали американці. Спочатку в далекому 1937 році були тільки радіопостановки. Довгих 15 років люди біля приймача слухали історії героїв. Потім історії стали показувати по телевізору. І вже серіал налічує понад 15 тисяч серій.

Для російського кінематографа та одурманення глядачів найдовшим серіалом є «Приречена стати зіркою». Він налічує 336 серій.

Чи були в тодішньому Радянському Союзі серіали? Були. Тільки в телепрограмі того часу вказували, що буде демонструватися багатосерійний фільм. Поняття «серіал» на той час було невідомо. «Тіні зникають опівдні» — один з таких фільмів. Не менш відомі фільми: «Довга дорога в дюнах», «17 миттєвостей весни». Це що стосується радянських багатосерійних фільмів. Користувалися популярністю фільми з Польщі — «Чотири танкісти і пес».

Цікаво, а що ви думаєте про телесеріали? Розкажіть про це в коментарях нижче.

Поділитись: