Я завжди вважала, що за гарною подорожжю обов’язково тягнеться шлейф нових інтересів: чи то до музики, чи то до пам’яток, чи до особистостей, а на даний час таким шлейфом є Нобелівська премія. Так сталося у моїй скандинавській подорожі. Ім’я Альфреда Нобеля, ясна річ, я знала і раніше, але в Стокгольмі чудовий гід змогла піднести історію вченого та бізнесмена з невідомими мені раніше захоплюючими подробицями. І тепер я намагатимусь викласти її вам, впевнена — буде цікаво. Отже, що ми знаємо про Нобелівську премію, її історію, церемонію та процедуру вручення?.. Зараз про це й піде мова.
Історія Нобелівської премії
Всі знають, що однією з найпрестижніших і найбажаніших премій у світі є Нобелівська премія. Її присуджують вченим та громадським діячам за найзначніші, часом революційні, наукові відкриття чи досягнення у розвитку людського суспільства. Відома всім і та обставина, що назва цієї премії походить від імені людини, яка її заснувала: Альфреда Нобеля. Але як могла народитися така ідея у голові звичайного смертного? Невже він не побажав піти традиційним шляхом: витрачати статки на своє задоволення за життя та забезпечити всіх своїх близьких після смерті? Ось, як виявилось, і не побажав. У його житті напрочуд всі ці складові — розваги, задоволення, близькі люди — все склалося так, ніби йому було призначено вищими силами розпорядитися нажитим капіталом єдиним можливим способом. Тому в нього поступово почала зріти ідея про Нобелівську премію.
Альфред Нобель мав не надто міцне здоров’я, бував схильний до похмурих настроїв і незвичайних страхів. Все життя його переслідував страх бути похованим живцем. Щоб уникнути подібної долі, він навіть зробив у заповіті особливі розпорядження для сімейного лікаря. Нобель не користувався великою прихильністю у жіночої статі. З юності і протягом життя з ним траплялися виключно нещасні любовні історії. Як наслідок: у шведського громадянина Альфреда Нобеля було багато рідних, але ніколи не було власної сім’ї та дітей.
Таке невлаштоване особисте життя явно йшло на користь дослідницької та підприємницької діяльності. Нобель був чудово освіченою, ерудованою людиною з широким кругозором та різнобічними інтересами. Він знав кілька мов, захоплювався літературою та театром. Але в чому було його головне покликання: природничі науки та винахідництво. За своє життя він зробив 355 винаходів, головний з яких динаміт. Мало того: він зміг реалізувати всі ці винаходи в реальні проекти і заробити на цьому статок, який зробив його одним із найбагатших людей Європи, якщо не світу! Здавалося б: який успіх! Але й тут Альфреда Нобеля чатують на абсолютно витончені пастки невдач.
На переконання він пацифіст. Але за іронією долі бере участь у сімейному бізнесі з виробництва зброї. А при випробуваннях з його нововинайденою речовиною динамітом відбувається вибух і гине кілька людей, включаючи його рідного брата. Він боїться, що його наздожене летаргічний сон і він виявиться похованим живцем. Уявіть собі, що Нобелю довелося пережити власну уявну смерть! Репортери помилково повідомили про його смерть і надрукували некролог. Мабуть, це був вирішальний момент серйозно задуматись про Нобелівську премію, тобто, заснування майбутньої Нобелівської премії. Тому що в цьому прижиттєвому некролозі бізнесмена називають не інакше як «торговець вибуховою смертю» та «мільйонер на крові».
Можна скільки завгодно дивуватися: як людину з мирними домаганнями по життю, потягло «вляпатися» в такий бізнес?!!! Але так чи інакше, Альфреду Нобелю ясно дали зрозуміти цим передчасним некрологом — що думатимуть про нього нащадки. І він явно не хотів залишати по собі такий слід. Мабуть, і виникла ідея розпорядитися своїми величезними статками з максимальною користю для людства. Такою є приблизна історія виникнення значного явища — Нобелівської премії.
Про Нобелівську премію та церемонію її вручення
Альфред Нобель ясно вказав у своєму заповіті про Нобелівську премію: національність та расова приналежність претендентів не має жодного значення. Тому Нобелівський комітет відбирає лауреатів у всьому світі. Але церемонія вручення Нобелівської премії відбувається завжди в Скандинавії, у двох столицях: Стокгольмі та Осло. У норвезькій столиці вручається лише премія у номінації «Захист миру». Інші номінації відзначаються в Стокгольмі, це:
- досягнення в галузі фізики;
- хімії;
- медицини;
- літератури;
- економіки.
У міських Ратушах обох столиць відбуваються щорічні урочистості з приводу вручення Нобелівської премії.
Слово «урочистості» застосовується тут без жодної натяжки, в самому буквальному значенні. Церемонія вручення премій відбувається за протоколом, що дотримується з неймовірною ретельністю. Щороку 10 грудня в Ратуші Стокгольма збирається майже півтори тисячі гостей. Дрес-код дотримується неухильно: тільки вечірні сукні та фраки. Відкриває урочистий вечір королівське подружжя Швеції. Для музичного супроводу запрошуються найвідоміші музиканти світу. Але головна подія вечора, крім, зрозуміло, вручення самої премії як такої — це знаменитий нобелівський бенкет.
Цікаві факти про Нобелівську премію
Гід зі Стокгольма нам розповіла, що знайома з людиною, яка кілька років виконувала місію шеф-кухаря на цьому заході. Так от, у його житті щодо спокійних місяців буває не більше трьох на рік. А починаючи з квітня і до самого 10 грудня всі його думки та діяльність віддано лише майбутньому бенкету. Підготовка та робота ведеться величезна: починаючи з контролю над виробництвом необхідних продуктів та закінчуючи складанням меню з урахуванням індивідуальних особливостей (наприклад: вегетаріанство) кожного запрошеного.
Страви до столу повинні подаватися одночасно всім учасникам вечері. Тому найжорсткішому кастингу піддаються не тільки кухарі, а й офіціанти. Їхні майбутні дії на бенкеті відрепетовані та прохронометровані з точністю до секунди. Відповідальність і психологічне навантаження такі великі, що бували випадки, коли ці самі офіціанти непритомніли при виконанні обов’язків!
Розповіла нам гід і кумедний штрих з історії бенкетів, коли вручалася Нобелівська премія. Справа в тому, що бенкет має дуже виражений церемоніальний і урочистий характер. Так, перший тост проголошується за здоров’я короля, другий присвячений пам’яті Альфреда Нобеля. Вся їжа приготована з максимальною ретельністю та майстерністю. Але… вона не надто призначена для повного задоволення апетиту. А повна процедура того, як вручається Нобелівська премія — захід тривалий, що включає, крім бенкету, промови та танці! І виходить, що панове-учасники залишають Нобелівський бенкет практично напівголодними. Тому раннім перехожим Стокгольма вранці 11 грудня іноді доводиться спостерігати таку картину: пані в норкових манто та панове у фраках з апетитом вминають дешеву їжу у привокзальному Макдональдсі. Не знаю: чи це не анекдот? Але виглядає кумедно: лауреати Нобелівської премії теж люди! От стисло і все про Нобелівську премію.
Цікаво, звідки у Альфреда Нобеля з’явилася ця нав’язлива ідея щодо «поховають живцем»?
Начебто версія така: юному Нобелю розповіли історію про Гоголя, який нібито заснув летаргічним сном і в такому стані похований. Це дуже сильно вразило Нобеля.
Так, так, у Гоголя теж такий острах був. Навіть є така версія, що Гоголь справді був похований живцем…
Чи ви знаєте, чому вручення Нобелівської премії в різних номінаціях розділили по різних столицях?
Я не можу сказати чому так вирішили, але одна з номінацій була додана Нобелевським Комітетом вже на свій розсуд, після Нобеля. Тож якась свобода дій має місце.