Незвичайні вулиці, що вразили мою уяву

Незвичайні вулиці мають два формати. І першим, поза всякими сумнівами, є той, який дійсно розповідає нам про вулиці най-най, які відомі у всьому світі чи то своєю довжиною, чи то шириною, чи то за віком, чи дорожнечею. У цьому сенсі я хотіла б зараз виділити дві вулиці. Я не бувала на них, але за численними описами в Інтернеті вони здалися мені дійсно дуже незвичайними. Відрізняються вони від інших вулиць світу своєю крутістю. А ще більше тим, як по-різному вирішилося одне й те саме питання у різних країнах.

Дві вулиці розташувалися на схилах досить крутих пагорбів.

Ломбард-стріт, Сан-Франциско, США — кут ухилу 27 градусів

У першому випадку муніципальна влада здійснила безліч «пом’якшуючих» заходів: односторонній рух, обмеження швидкості на поворотах до 8 км/год. Але найголовніший захід, який було вжито для зменшення крутості вулиці — це безліч згладжених відрізків з поворотами. У результаті вулиця вийшла унікальною і вважається найбільш звивистою у світі.

Болдуін-стріт, Данидін, Нова Зеландія — кут ухилу 38 градусів!

Болдуїн-стріт має ще більший кут крутості, це найкрутіша вулиця в людних містах. Але в новозеландському містечку не морочилися так сильно, щоб цю обставину виправити. А точніше: не так сильно, а не морочилися зовсім! Справа в тому, що коли будувалося місто Данидін, плани забудови розроблялися у Великій Британії. Мені важко зрозуміти, чому ніхто не просвітив британських інженерів із приводу незвичайного горбистого ландшафту, але маємо те, що маємо. План будівництва вигадали люди, які в очі не бачили місцевість у Новій Зеландії. І вулиця має первозданний незвичайний вигляд.

Але я хотіла б тепер звернутися до другого формату: особисті враження. У цьому списку не буде вулиць, відомих усім і згадуваних у всіх матеріалах із подібною темою. Не буде, власне, і списку як такого. Тому що я не маю на увазі окремі вулиці. Я хочу показати якийсь збірний образ, де незвичайні вулиці, які чимось мене вражають чи приваблюють. Це насамперед…

Скандинавські вулиці з дерева

У північних краях дерево колись було класичним будівельним матеріалом. Але зараз дерев’яні будинки та тротуари перетворилися на явище рідкісне та незвичайне. У Карелії є чудовий заповідник дерев’яної архітектури на острові Кіжі, але вулиць із справжніми житловими будинками з дерева практично не збереглося. А у Норвегії це незвичайне явище ще живе. Мене дуже вразили дерев’яні тротуари в Осло та цілі квартали з дерева у Бергені.

Різнокольорові вулиці

За цим — знову ж таки завітайте до Норвегії. Дивовижна країна з надзвичайно красивою природою. Але й міста незвичайні. Там я побачила Олесунн, який з висоти виглядає, як різнокольорова скринька.

І такі ж веселі кольорові будинки є і в Бергені, і в Ставангері.

Вузькі вулички

Ви багато зустрінете в Інтернеті оповідань про тісні середньовічні вулиці, на яких не розминеться дві людини, які йдуть назустріч одне одному. Ці незвичайні вулиці змагаються між собою за звання найвужчої, міряючись сантиметрами. Я не надто надаю значення цьому суперництву, адже такими вулицями часто називають просто якийсь вузький прохід між будинками. Але коли бачу десь щось подібне, то знімаю — все-таки для мого досить сучасного Дніпропетровська це явище незвичайне.

Квітучі вулиці

Я не велика любителька сучасних стильних будівель, хоч і знаходжу, що багато з них хороші. Ось готична чи барокова європейська архітектура — це моє все! Але у старовинних європейських містах далеко не завжди знаходиться місце для квітів та зелені. Тому мене надзвичайно розчулює варіант таких мініатюрних клумбочок на вікнах, або ще краще — біля дверей, на сходах, навіть просто невеликі вазони під якоюсь колоною. Такий ідилічний декор на вулицях мене надзвичайно тішить!

Незвичайні вулиці Венеції

Незвичайні вулиці свого улюбленого міста я винесла в окремий підзаголовок тому, що немає у світі нічого незвичайнішого! Венеція не велика за розмірами і по периметру, або наскрізним діаметром її зовсім не складно обійти пішки. Це якщо немає особливої мети. Але якщо ж потрібно знайти абсолютно конкретну адресу, то вулиці Венеції можуть здатися лабіринтом: на перший погляд не надто протяжним, але насправді вельми хитромудрим. Зі мною неодноразово бували ситуації: впевнено йдеш кудись там і думаєш, що все під контролем. Аж раптом твоя вуличка впирається в канал, а ти так і не знайшла, що шукала. Вже в деякій розгубленості доходиш до цього каналу, і тільки на останніх кроках несподівано виявляється поворот, що дозволяє продовжити пошуки.

Я часто зустрічаю щодо Венеції такий стереотип із серії «10 речей, які треба зробити». Однією з таких речей є рекомендація заблукати у Венеції. Не знаю… Мені не подобається це відчуття: не розуміти, де я і як мені пройти туди, куди треба. Тому я, як могла боролася зі своїм «топографічним кретинізмом», намагаючись запам’ятовувати всякі прикмети за маршрутом. Але, безумовно, мені до нескінченності подобається у Венеції шукати свій шлях і дорогою досліджувати все цікаве та незвичайне.

А як практична рекомендація для тих, хто тільки збирається вперше в це дивовижне місто, можу сказати наступне. Найголовніші об’єкти та маршрути у Венеції позначені вказівниками у вигляді стрілок. По них дійсно дуже легко можна дістатися вокзалу, припустимо, пройшовши пішки через все старе місто навіть за наявності не надто важкого багажу. При цьому майте на увазі: якщо вам на поїзд — орієнтуйтесь на вказівники «Alla Ferrovia». Якщо на автобус — «Piazzale Roma». Якщо ж у зворотному напрямку: від вокзалу до центру, тоді шукайте покажчики «Rialto» або «San Marco».

А тепер бажаю всім цікавих досліджень! Може, хтось ще знає незвичайні вулиці і повідає про це в коментарях нижче?