Князь Олег Віщий, він же давньоруською мовою — Ольгъ, а скандинавською — Helgi, Helge. Рік народження — невідомий, рік смерті по припущенням — 912, або 922 рік, а можливо й пізніше.
Походження та родичі
Олег Віщий — одна з найзагадковіших постатей в історії Русі. Незрозумілими лишаються його родинні зв’язки з Рюриком (близькі родичі? старший дружинник?) та Ігорем (вихователь, співправитель чи суперник?). Більше того — деякі вчені (наприклад, Михайло Грушевський) обстоювали версію, що в Новгороді та Києві могли правити як мінімум двоє правителів на ім’я Олег.
Більшість істориків згодні із скандинавським походженням Олега (ім’я трактують як «святий», «той, що спілкується з богами», «віщий»). У «Старшій Едді» та сагах є чимало героїв на ім’я Хельгі, котрі гіпотетично жили в VI—IX століттях (серед них брат легендарного Сігурда Вельсунга — вбивці дракона Фафніра, а також правителя області Халогаланд у Норвегії).
Менш вірогідною, але можливою вважають спорідненість імені Олег зі скандинавськими іменами Ole, Oleif, Ofeig. Антинорманісти намагаються пов’язати ім’я зі слов’янськими, тюркськими, іранськими мовними формами.
Князь Олег Віщий: хроніка життя та діяльності
У літописах є дві версії біографії Олега, супроводжуванні хронологічною плутаниною (всі дати князювання Олега, крім угоди 911 року з Візантією, вважаються умовними).
За «Повістю минулих літ», Олег став новгородським князем 879 року, після смерті Рюрика.
882 рік — успішний похід униз Дніпром на Смоленськ, Любеч і Київ, підступне вбивство Олегом Аскольда і Діра (котре літописець виправдовує некняжим походженням останніх). Фактичне об’єднання північного (Новгород) і південного (Київ) центрів торгівлі та політичної влади на шляху з варяг у греки (тобто створення держави Київська Русь) та перенесення столиці до Києва.
880-і — 900-і роки — успішні походи Олега проти древлян, радимичів, сіверян, можливий конфлікт із Хазарією та організація походів на Каспій. Війна проти уличів і тиверців.
Близько 898 року — можлива війна з мадярськими племенами під час їх міграції на захід.
907 рік — легендарний успішний похід Олега на Константинополь, взяття великої здобичі і викупу від імператора Льва, вигідний торговельний договір та «прибиття щита на брамі Царгорода». Похід і облогу не підтверджує жодне візантійське джерело, руську літописну звістку сучасні історики сприймають з обережністю.
911 рік — посольство Олега до Константинополя, ствердження миру та новий торговельний договір. Має підтвердження у візантійських джерелах.
З іменем Олега дослідники нерідко пов’язують великі походи русів на узбережжя Азербайджану через територію Хазарського каганату (за твердженням арабського автора аль-Масуді, руси успішно розграбували кілька міст, але дорогою додому були майже винищені мусульманською гвардією Хозарського кагана).
З Олегом інколи пов’язують і ватажка русів H-l-g-w (в івриті, як відомо, на письмі відсутні голосні), котрий за хозарським джерелом був розбитий під Константинополем і згодом загинув з усім військом у Персії у 940-х роках. Інколи цей документ трактують як свідчення або співправління Олега та Ігоря, або плутанини з хронологією правління Олега.
912 рік — за «Повістю минулих літ» смерть Олега від укусу змії, передбачена волхвами (у скандинавських сагах є прямий аналог цієї історії), та похорон у Києві на горі Щекавиця.
За версією менш популярного серед дослідників Новгородського Першого літопису, вбивство Аскольда та Діра, похід на Візантію були здійснені вже Ігорем, а князь Олег Віщий повернувся на північ до Старої Ладоги, де й помер від тієї ж таки змії 922 року, там він і похований (звідси версія належності саме Олегові великого кургану біля Ладоги). Щоправда, той самий літопис містить і туманну фразу про те, що князь поїхав за море.
Історична пам’ять
Олега, чиє життя в літописній версії оповите рекордною кількістю легенд, схоже, його язичницькі нащадки сприймали як сакрального вождя, наділеного винятковою «божественною удачею» (скандинавською hamingia). Для християн-літописців Олег був зразком успішного правителя. Популярним він вважався і серед своїх нащадків-князів — носіїв цього імені серед руських володарів чимало.
Можливо, існує якийсь опосередкований вплив Хельгі/Олега на формування образу Вольги/Волха в билинах (хоча про пряме ототожнення тепер не йдеться). Інтерес до постаті Олега та інших ранніх князів Русі помітно зростає в XVIII—XIX століттях, коли князь Олег Віщий став героєм багатьох картин, гравюр, п’єс та поезій, зокрема творів Віктора Васнецова, Олександра Пушкіна та Кіндрата Рилєєва.
Відправляючи повідомлення, Ви дозволяєте збір та обробку персональних даних. Приватність.