Телесеріали: скидання негативної енергії чи «мильна опера»

З 1992 року стали з’являтися, на радість телеглядачам, телесеріали. Вони не були відзначені як високохудожні твори мистецтва. Але цей невеликий нюанс не завадив продукції кінематографа стати популярною.

Що таке телесеріал?

Телесеріал — твір, призначений для показу по телебаченню. Може бути художнім або документальним. Найчастіше складається з великої кількості серій. Оформлення серії може бути, як з самостійним завершеним сюжетом, так і частиною окремої історії, яка триває в наступних серіях. Головних героїв буває кілька: деякі з’являються в кадрі досить часто.

Історія, розказана в серіалі, це кілька пригод, які відбуваються паралельно з різними варіаціями. На кожного героя доводиться кілька сюжетних ліній і напрямків. Кожній дії режисери відводять від 10 до 15–20 серій. Одна окрема самостійна серія — це група героїв, які здійснюють кілька сюжетних дій.

Телесеріали міцно увійшли, вписалися в наш спосіб життя. По телебаченню їх показували 3–4 рази в тиждень. У день виходило по одному-два рази з певним інтервалом, в заздалегідь зазначений час. Глядачі дивляться серіал після роботи. Отримують певну розрядку, відпочинок не тільки фізичний, а й моральний. Для деяких перегляд серіалів це ще розширення кругозору та збільшення різноманітності власного життя. Життя перестає бути сірим і нудним. У ньому багато є місця для героїв телесеріалів.

Телесеріали

Починалося все з серіалу «Багаті теж плачуть». Наступною була «Санта-Барбара». Глядачам подобалося тут буквально все: і красиві доглянуті актриси, багаті затишні будинки, мільйонери — їхнє життя, багатство, шик. Політикою герої не цікавилися. Тільки свої особисті проблеми, на вирішення яких відводилося багато-багато часу, тобто рішення приймалося протягом кількох десятків серій. Загалом, все те, чого в реальному житті практично не було.

Свій власний світ глядача вже не хвилював. А ось проблеми героїв стали воістину проблемами, практично світового значення. У серіалів були не тільки любителі і поклонники, але ще й затяті противники. У своїх критичних статтях вони писали, що «мильна опера» не є високохудожнім твором. Убога, примітивна. Люди перестають цікавитися своїм життям.

Висунули припущення, що телесеріали дивляться тільки люди з низьким рівнем інтелекту. Але, незважаючи на злісні нападки, люди як дивилися серіали, так і продовжували дивитися. Любителі серіалів перебували в своєму певному світі, де головне завдання — подивитися чергову серію свого улюбленого фільму. І не важливо, чи була людина на дачі, чи займався своїми певними питаннями, чи вирішувала свої проблеми — вона просто все кидала і поспішала до телевізора, щоб в призначений час подивитися наступну серію. Напрошуються питання: навіщо телесеріали? У чому їх користь? Чому серіали тягнуть сильніше, ніж домашні справи, сім’я і книги? На думку фахівців, користь від серіалів є, як це все-таки не дивно. Хоча нових знань перегляд серіалів додає мало.

Точка зору психотерапевтів щодо телесеріалів

З точки зору психотерапевтів — серія серіалу — це як один сеанс психотерапії. Під час перегляду фільму люди як би лікуються від страхів, відбувається позбавлення від емоцій, що мають негативний характер. Навіть в тому факті, коли люди, реагуючи на те, що відбувається в телевізорі, плачуть, співпереживаючи героям, теж є позитивний ефект. Так відбувається розслаблення всього організму, скидання накопиченої негативної енергії. Настає так званий стан катарсису — духовного очищення.

З іншого боку, якщо порівнювати людей, які люблять серіали, і тих, хто виступає проти серіалів, виявляється певна закономірність. Противники частіше озлоблені, частіше обурюються, засуджують людей, які витрачають час на перегляд низькосортного фільму. А ось любителі серіалів в той же час спокійні, миролюбні, добродушні.

Навіть якщо спочатку в родині була сварка, то вона якимось чарівним способом проходить, руйнується і зникає. Адже джерело негативної енергії стає не таким вже і актуальним — проблеми у героїв серіалу більш масштабні, мають значний хвилюючий характер. Під час перегляду серіалів зникає раніше придбана напруга.

Перегляд серіалу — це те ж саме, що і сеанс психотерапевта: крісло зручне, різні установки, що йдуть від психотерапевта, що дозволяють розслаблятися, і, як результат, зняття загальної напруги і скидання негативних емоцій. Все теж дає і перегляд серіалів, тільки за терапію ніхто не платить. Людина, переглядаючи чергову серію, переживає і співчуває героям. Але переживання не викликає великий стрес — найчастіше глядач знає, що все буде добре. Зло буде переможене, буде торжествувати справедливість. Для головних героїв обов’язково буде щастя.

Крім того, що глядач співчуває головним героям, так він ще замислюється над проблемами, які виникають у головних персонажів. Дає поради, переживає, чому герой не може здогадатися, як же вирішити те чи інше питання. Так глядач концентрує свою увагу, емоції, енергію в одному місці, на одній проблемі. Настає певний стан напруженості, коли ось-ось щось має вирішитися, визначитися, глядач завмер і чекає. Стан можна порівняти зі станом глибокого трансу. У цьому стані людину небезпечно залишати, небезпечно і вимикати телевізор, прибираючи джерело. Якщо відволікати від перегляду телесеріалу, то у глядача виникає відчуття роздратованості, емоційний шок. Поки видно тільки очевидні позитивні моменти.

Але, хотілося б відзначити і те, що телесеріали потрібно дивитися певну кількість, не зловживаючи ними. Від надмірного перегляду виникає певна залежність від серіалів. Вона схожа на залежність від алкоголю. І симптоми виникають одні і ті ж. До того ж, людина має потребу у відпочинку і сні. А це, в свою чергу, виключає перегляд серіалів в нічний час.