9 травня Православна Церква згадує Миколая Чудотворця і Святителя (в народі — День Миколи літнього). Є ще й так званий День пам’яті Святого Миколая зимового, який відзначається 6 грудня.

Миколая Чудотворця, 22 травня День Миколи, про Миколая Чудотворця, Миколая Угодника, зміцнення у вірі

Про Миколая Чудотворця

Наприкінці весни вшановуємо перенесення мощей святителя Миколая з Мир Лікійських у Бар, а взимку — його кончину. Сім століть угодник Божий опочивав у місті, де він жив і служив. Але коли Лікійську країну зруйнували безбожники, храм і гробниця його були занедбані, то святитель Миколай явився уві сні священику з міста Бар у Південній Італії і велів перевезти його мощі в це місто. Він не захотів перебувати в оскверненому місці серед ворогів християн — магометан.

Таємно, без торжеств, але з гарячою вірою і любов’ю, з допомогою самого святителя Миколая мощі його були доставлені до міста Бара. Там уже його як великий скарб зустрічали численне духовенство і вшановуючий святого народ. Знаменно, що прибули мощі в Бар 9 травня (22 травня за новим стилем), у неділю, день пам’яті святих отців першого Вселенського собору, який відбувся 325 року. Того самого собору, на якому святитель Миколай протистояв єресі божевільного Арія, наставляючи тим самим Святу Церкву в істинній вірі Ісуса Христа. Саме тоді за участю Миколая була закладена основа православної віри — створена перша частина Символу віри.

Народна шана

Ім’я Миколая Чудотворця наш благочестивий народ сприймає абсолютно особливим чином. З ним пов’язані численні історії, відображені в історичних документах, в усній народній творчості, як свідчення про те, що у нас був і є особливий духовний зв’язок зі Святителем і Чудотворцем Миколаєм. Він відповідає на наші численні прохання. Саме це є причиною такого гарячого шанування цього святого. Адже не приходять люди за водою до порожнього колодязя. А якщо й приходять, то вдруге не прийдуть.

Зовсім не так люди ставляться до шанованого Миколая Угодника. Він протягом більш як 1,5 тисячі років є невичерпним джерелом милості, помочі та чудес. Тому ми звертаємося до нього з молитвами і зберігаємо у своїй свідомості благовійну пам’ять про нього. Це той колодязь, з якого люди черпають цілющу вологу, що дає життя, сили, здоров’я і зміцнює у вірі.

Для чого нам потрібне зміцнення у вірі

Надто ж потрібно нам це зараз, коли у світі так багато вчень і думок. Не можна вважати їх усі істинними, а тим більше рятівними. Визнання всякої віри однаково веде до байдужості й охолодження стосовно віри істинної. Треба суворо дотримуватися єдиної істинної віри і Православної Церкви, яка стверджує:

  1. Єдина віра.
  2. Єдине хрещення.
  3. Єдиний Бог.

Ми — діти Господа Бога і Святої Церкви не по праву нашому, а по любові Божій до нас. Любов ця не залежить від часу. Вона безмежна і завжди має силу. Нехай ця любов зберігає нас! Отче Миколаю, моли Бога за нас! Амінь.

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Священик отець Віктор (МУСТАФІН).

Поділитись: