Московська брехня

А чи знаєте ви, що таке московська брехня? Навіть зараз під час війни зустрічаю таких, хто вірить в їхню брехню. Давайте разом поставимо крапку в цьому питанні. Тому хотів би бачити ваші коментарі до цього допису.

Спочатку москалі погані повбивають твоїх митців. Заб’ють до смерті за гаражами художниць, доведуть до самогубства поетів. Згноять у таборах журналістів та істориків, розстріляють священників, а музикантів змусять співати їхні пісні.

Московська брехня

Далі вони займуться відкриттям кінотеатрів, літературних шкіл та консерваторій. Тобі прийдеться дивитися фільми в кінотеатрі імені Пушкіна, навчатись у консерваторії імені Глінки і слухати оперу в театрі імені Маяковського.

І знову вони візьмуться за своє:

1. У твоїх книгарнях і музичних магазинах навалом з’явиться їхня продукція.
2. Ти не встигнеш навіть оком моргнути, як на твоїй книжковій поличці з’явиться «Золотая серия русской класики».
3. Твоєю улюбленою музичною групою стане «Алиса», яка буде рвати колонки піснею про «Небо славян». Краще буде слухати гурт «Крутий Заміс» (пропозиція від мене).
4. Ти будеш з насолодою дивитись «Грозовые ворота» та «9-у роту», зненавидиш «чеченів» і думатимеш, що в Україні ніколи такого не знімуть.

Наявність консерваторій ім. Глінки та театрів ім. Пушкіна — це повна брехня, в якій тобі довелося жити. Улюбленими розповідями Чехова та піснями Висоцького — це такий самий обман, в який тебе втягнули.

Побувавши в Києві, ти підеш до музею Булґакова, бо музей «шістдесятництва» тобі буде здаватись провінційним і непривабливим закладом.

А якось у книгарні на твої очі трапиться самотня книга українською мовою, з дешевою обкладинкою та невідомим тобі автором, і ти подумаєш, що з літературою в нас зовсім не вийшло.

Москалі погані

Московська брехня, це коли вони завжди «запихатимуть» у твої вуха, що їхня культура — «вєлікая», а щодо твого Шевченка — то це якийсь провінціал, якому випадково вдалося підкорити столицю.

Ти без сумніву будеш дивитись серіали про Пушкіна та Єсєніна, навіть не знаючи про існування Панаса Мирного чи Валер’яна Підмогильного.

Потім вони візьмуться за руйнування твого будинку, вигнавши тебе з нього, почнуть знову вбивати твоїх письменників, руйнувати книгарні, церкви та бібліотеки.

І тільки зараз до тебе дійде, що все починається спочатку. Тільки на цей раз ти застав новий початок і маєш можливість його усвідомити.

Але тобі не довелось застати того початку, бо ти був народжений у місті імені Кірова, а навчався в школі імені Толстого.

У тебе була впевненість, що це цілком нормально, що так і має бути. Ти справді думав, що «не вийшли ми літературою», таке буває, не всім же літературам бути великими. Але ти помилявся.

Єдина правда, яка колись потрапила тобі на очі, була та одна українськомовна книжечка серед сотень російських, яка тримала Україну в той час, як її топили в Достоєвському.

Ось така вона московська брехня. За мотивами: Олександра Сапронова.