Так, я вже знала раніше такі музичні форми, як іспанська музика фолія та сарабанда. Але, маючи величезну прихильність до музики бароко, слухала виключно фолії Кореллі та Вівальді, а сарабанду Генделя взагалі «заслухала до дірок». І була при цьому переконана, що це черговий італійський винахід барокової епохи. А виявилося: фолія і сарабанда — музика ця набагато давніша і походження має португало-іспанське. При моїй любові розкладати все по поличках, приступаю до детальнішого розгляду цього питання. Отже, іспанська сарсуела нам уже знайома. Тепер давайте звернемо свою увагу на такі види музики.

Іспанська музика

Іспанська музика — Фолія

У нашому перекладі слово це означає «божевілля». Звідки такі дива? А ось звідки: у XV столітті так називався карнавальний танець. Виконували його чоловіки, вбрані жінками, і поводилися при цьому дуже галасливо і неприборкано — ймовірно, назва походить із цього звичаю. Але нотних записів того періоду або не збереглося, або просто не існувало. (Спеціально зазирнула у Вікіпедію перевірити: коли з’явилися нотні знаки? Відповідь: у XI столітті.)

Поступово фолія ставала мелодійнішою і перетворилася на якусь музичну формулу, каркас, на який нанизували свої варіації дуже багато композиторів наступних століть. Позбавляючись шумних і швидких мотивів, фолія ставала дедалі мінорнішим твором і практично злилася з іншою музичною темою — сарабандою.

Іспанська музика — Сарабанда

І це також старовинний іспанський танець. Не все мені зрозуміло з цією сарабандою, припускаю, що можу помилятися. Але з того, що прочитала у Вікіпедії, зробила висновок такого плану: у Європі та Латинській Америці сарабанда мала принципово різні трактування. У Латинській Америці танець мав еротичний та дещо непристойний характер. Принаймні в очах католицької церкви, яка неодноразово намагалася цей танець заборонити. В Іспанії ж сарабанда виконувалася на… похороні! В епоху бароко Сарабанда відточила свої музичні форми і в Західній Європі перетворилася на бальний танець. Саме тоді написав свою сарабанду Гендель. Це один із моїх улюблених музичних творів і я із задоволенням пропоную вам її послухати.

Хота

Ще один іспанський національний танець, але пізнішого походження, ніж перші два. Я дізналася про нього зовсім недавно. Точніше ми чули всі його, хоча б у знаменитій опері Жоржа Бізе «Кармен», але напевно мало хто знав, що це називається хота.

Але якось я дізналася найцікавішу історію про композитора Михайла Глінку. Декілька років свого життя він прожив в Іспанії. І мав звичай часто слухати національну музику у виконанні іспанців різного штибу, включаючи і простого погонича мулів, ім’я якого історія для нас не зберегла. Адже він фактично був співавтором однієї з композицій Глінки — оркестрової п’єси «Арагонська хота». Найцікавіше в цій історії те, що через кілька років в Іспанії слухали «Арагонську хоту» — ніхто не міг повірити, що цю музику написав не іспанець. Місцеві жителі зробили наступний висновок: це справжнісінька іспанська музика, тільки навіщось перекладена на звучання оркестрових інструментів.

Поділитись: