День української писемності та мови — День пам’яті преподобного Нестора Літописця

Дев’ятого листопада Церква святкує День пам’яті преподобного Нестора Літописця Києво-Печерської Лаври.

А також відзначається День української писемності та мови, який був встановлений за указом Президента України в 1997 році.

День пам’яті преподобного Нестора Літописця — День української писемності та мови

Коли Нестор прийшов у Печерський монастир, йому було лише 17 років від роду. Ще не будучи ченцем, він звик до всіх чернецьких чеснот:

1. До чистоти тілесної і душевної.
2. Добровільних злиднів.
3. Смирення і незаперечного послуху.
4. Строгого посту.
5. Молитви та інших трудів.

Він наслідував житіє святих первоначальників Печерських — Антонія і Феодосія. Після смерті преподобних Нестор прийняв чернецтво і був посвячений у сан диякона.

Коли за спонуканням Божим братія монастирська вирішила викопати чесні мощі преподобного Феодосія і принести їх із печери у Святу Печерську церкву, тоді у цьому послуху першим був преподобний Нестор. Із великою вірою і молитвою потрудившись над копанням усю ніч, він викопав святому монастиреві чесні мощі преподобного Феодосія — засновника Києво-Печерської Лаври. Приніс їх у печеру і був свідком великих чудес. Він пожив немало років, трудячись у справі літописання і пам’ятаючи вічні літа.

Ставлення Бога до нашої землі і нас

В усіх чудесах Христових відкривається багате і захоплююче нас ставлення Бога до нашої землі і до нас, людей. Його співчуття — не лише здатність любити і жаліти начебто із середини, але співчувати разом із нами, точніше, глибше нас, і пережити жах земного буття. Можливо, вже тому нам стає під силу пережити самим, здавалося б, нестерпне. Наприклад, коли батьки переживають своїх дітей померлих.

Ми інколи думаємо про Бога, начебто відірваного від землі, про Бога небесного. Але це не так, земля Йому безкінечно дорога. Адже ім’я «Отець» більш значуще і більш правдиво говорить про Бога, ніж саме слово «Бог». Слово «Бог» вказує на відмінності, на відстані, на те, що ми і Він розділені — природою і святістю. А в слові «Отець» більше чується близькість, родинність. Христом саме нам відкривається Бог як Отець.

Ніщо земне йому не байдуже, не чуже. Він створив і небо, і землю, Він однаково живе і земним, і небесним життям. Спочатку творчою любов’ю до свого творіння (особливо це проявляється в богообраному народі Ізраїлю), а потім і самим втіленням у Різдві Христа земля і небо поєднались. Бог й істоти земні стали рідними одне одному, ми стали для Бога своїми і він для нас — своїм.

Христос нам брат

Христос по-людському нам рідний, Він нам брат. Ставлення Боже до землі має бути і нашим ставленням. У долю землі ми маємо вдивлятися пильно, але через любов і розуміння, через поблажливість, а не через осуд. Як Бог творить усі справи на землі через нас і в нас, так він творить справи справді Божественні.

Христос у Євангелії воскресив, повернув до життя земного, а точніше, повернув у землю трагедію і радість так само людини, котра уже пройшла усе це і через це померла. Він повернув людині життя — тимчасове, бурхливе, аби вона у цьому житті творила, не просто існувала, а творчо жила і діяла.

Віра людини

Нам так само дані такі ж влада і сила, звісно, з вірою і через неї, інколи хресним зусиллям повертати до життя людей, котрі для нього вже померли, людей, котрі втратили надію і продовжують існувати, але більше не живуть. Людей, котрі втратили віру в Бога, в інших людей, у себе, і живуть у мороку та відчаї. Цим ми діємо разом із Богом, прагнучи повернути людині віру в себе, віру в Бога, віру в життя. А це так само важливо, як повернути її до життя, подібно тому, як це зробив Христос, здійснивши чудо у земному Своєму житті. Амінь.

Але не забуваємо, що сьогодні День пам’яті преподобного Нестора Літописця, до якого так вдало приурочено День української писемності та мови. Зі святами, Вас, дорогі Українці!