Не часто, але трапляється зі мною таке: мандрую взимку. І якщо влітку хочеться туди, де прохолодніше, то взимку відповідно навпаки. Чи виправдали в цьому плані мої устремління зимові Афіни та зима в Лісабоні? Відповідь: більш ніж. Я чекала теплої погоди, але можливо похмурої та сирої. А за фактом усі дні моєї подорожі були сонячними, лагідними та яскравими.
Зимові Афіни, зимовий Париж та…
Але перше, що вразило мене відразу — це навіть не тепло і сонце, а велика кількість зелені та дуже свіже духмяне повітря. На середині шляху між Афінами та Лісабоном у мене була пересадка в Парижі. І ось для початку я пропоную порівняти вам фото з країн південної Європи та з Парижа. А ви здогадайтеся із трьох разів: що є що? Бажано написати про свої враження в коментарях до цього допису.
Далі таке спостереження. Хто не знає: Португалія географічно є смужкою суші, що простяглася з півночі на південь. І ті три міста, в яких я побувала, якраз знаходяться:
- Лісабон — на півдні.
- Коїмбра — в центрі.
- Порту — на півночі.
Мене прямо насмішила ситуація: їдучи з Лісабона, я в розмові з місцевими озвучила свій маршрут. Вони роблять злякані обличчя та схвильовано кажуть: там холодно! Типу — бережіть себе! І в Коїмбрі, і в Порту, господарі гостьових будинків чудово виконували сценарій під назвою «Welcome» і по одному тільки пункту журилися: холодно… І ось дивіться тепер: ви повірите, що ці фото означають холод та негоду?
Зима в Лісабоні: парки Португалії
У мене в цій поїздці не було спеціальної установки на якісь відомі сади та парки. Але ті, що я виявила випадково, мимохідь, дуже мене порадували. Ось муніципальний парк у містечку Кашкайш, там я побачила забавних півників та ще якихось поважних птахів, а такі речі мене завжди розчулюють.
Ось чудовий садок у лісабонському Музеї Азулежу. Деякі рослини закутані — зима в Лісабоні, проте!
А тепер про Сінтру. Це місто суцільно складається з палаців, вілл та парків. Але якщо парк при палаці Піна — то це традиційний величезний зелений острів.
То парк при Кінта та Регалейра — це щось унікальне, яке я не бачила раніше. Тут змішалися рослинні примхи, як наприклад зарості пробкового дуба та ще якісь незвичайні пальми.
І примхи у вигляді таких елементів паркового дизайну:
- гроти;
- тунелі;
- круті гвинтові драбинки;
- печери;
- вежі.
Кажуть, що все це має глибокий символічний підтекст — тут тобі і масонство, і різні релігії, і щось таке на кшталт алхімічних дослідів. Я все це бачила, як якийсь досить цікавий квест. Принаймні довго не могла знайти мабуть найвідомішу споруду парку — Колодязь Посвяти. Вже наближалася година закриття парку і я ризикувала тим, що залишусь там, закритою на ніч. Але піти без цієї криниці теж не могла! Нарешті знайшла таку скульптуру.
За нею виявилася стежка, яка зрештою вивела мене до Колодязя.
Хоча це все одно не зовсім правильний маршрут, він вивів мене на середину. Ось скільки спіралей виявилося наді мною.
І ось скільки піді мною.
А ось уже вигляд із самого дна.
Загалом парк — заліковий.
Висновок
З господаркою гостьового будинку в Коїмбрі ми дуже мило побалакали і вона сказала фразу, яку я вже чула раніше від італійця: країна наша дуже гарна, але жити тут важко. Що ж, мені українці нема чого на це заперечити… Думаю, що за наявності певних потреб і якоїсь «планки», життя взагалі штука непроста, де б ти не жив. Але погодьтеся: якщо зимовим ранком ви можете випити свою традиційну філіжанку кави, вийшовши на балкон і споглядаючи квіточки, жити стає якось веселіше.
Ось така зима в Лісабоні. Фото зроблено з балкончика гостьового будинку Quebra Luz у Коїмбрі.
Олю, ти не перестаєш мене дивувати. Скільки ти була у подорожі? Встигла побувати у двох країнах та ще й Париж захопила. Ось точно Філеас Фогг. Так, не бували португальці в наших морозах, майже два тижні, мороз за 35 і вище за 40. У малого ще одні канікули вийшли.
Олю, дякую за змістовну розповідь.
Ой, Олегу, тільки вчора повернулася і не терпиться відразу викласти гарячі враження:) Однак вражень багато — все відразу не вийде, довго звітуватиму:)) так що це поки вступ, а не змістовна розповідь! Забігаючи наперед: купила португальську монету з кораблем!
Так, португальці у ваших морозах взагалі не вижили б, вони не знають реального ні морозу, ні снігу.
А встигла я справді багато завдяки неймовірно ретельній домашній підготовці. Ну, і сприятливим збігом обставин. Кажуть Вашку та Гама перед своїм великим плаванням всю ніч молився. Я цього, звичайно, не робила, але благословення у батюшки перед від’їздом просила. І все пройшло, як по маслу — навіть у тих ситуаціях, коли, здавалося б «все пропало»:))) Заходь — оповідань буде ще безліч!
Чекатиму розповіді. З почином тебе нумізматичним.
Ну навряд чи мене можна вважати нумізматом, навіть початківцем! Просто так мені запала на згадку твоя стаття про монети, що не могла встояти, коли побачила:) А так, якщо раптом колись зустрінемося в реалі (ні, ну а раптом?) – я її тобі подарую:)
Ой, а правда, раптом політика зміниться. І все стане на коло миру і мирного існування, та й моє кульгаве здоров’я видужає настільки, що приїду до місця служби і життя багатьох своїх друзів.
А я потай мрію, що колись ми зможемо влаштувати міні-зліт: ти, я + Діма:) ще й Вадима треба було б «затягнути» в ці обговорення!
Ну ось, і мене краєм крила зачепила, доки летіла на зліт 🙂
Я радий, та онуки не пускають. Мабуть, мені доведеться віртуально подорожувати.
Ольга, ви здійснили свою мрію — відвідали Португалію. Парки чудові, гроти, рослини, колодязь (я б не полізла в колодязь — боюся). Мені сподобалася паркова архітектура — суміш усіх стилів. Чудові фотографії. Не тільки я відпочиваю взимку — ви також 🙂
Надія, ви маєте рацію щодо змішання стилів — там дійсно дуже багато всього дуже різного, фото — лише крихітна частинка того, що можна побачити насправді. Так і зрозуміла, що Португалія — чудове місце для зимової подорожі!
Вадим, ніколи не говори ніколи:)
Помріємо…