Із джерел народної душі живим ключем б’є народна лірика. Дивлячись на те, з якою зацікавленістю сприймають люди в соціальних мережах поширену народну творчість із сторінок цього блоґу, я вирішив продовжити подібні публікації. Адже на цих сторінках публікуються вірші та інші творчі надбання народу України, які ще жодного разу не були опубліковані в мережі Інтернету.

Народна лірика: із джерел народної душі

Струмок

Дзвенить ледь чутно срібним ланцюжком
Струмок маленький — чудо із чудес;
Біжить між пишнотрав’ям бережком,
І в ньому тоне вся блакить небес.

Зустріне камінь — тихо обійде,
Не спинять вирва, водоспад похилий.
А потім через яр ген-ген піде
У світ далекий десь за небосхилом…

У ніч не задрімає далебі,
Не втомиться у днину гомінку,
Бо він повинен відзнайти собі
Свою єдину на землі ріку.

Василь Бєган, м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області.

Народна лірика: пасторалі

Пахне медом, а може й не медом,
Видно літо таке в цей рік,
Бо дарує багато й щедро
Пісню і працю, й зозулин лік.

Кольори чарують багряні,
Наче меду, снаги напивсь…
Весь полинув у спогади давні
І, здається, у них заблудивсь.

***

Ще не осінь. Ні, ще не осінь.
Зріють зерна і зріють меди.
На світанні тумани, як коси,
Підіймаються од води…

Все суттєво в моїм чеканні —
Повторяється знов і знов —
Кроки перші і кроки останні,
І розлука, і вірна любов.

Альберт Глявін, м. Апостолове Дніпропетровської області.

***

Люблю тебе я, Божий світе,
За невимовну всю твою красу,
За річку й луг, туманом оповиті,
За пах землі, що в серці я несу,
За тишу благодатну світанкову,
За квітку, колос і дозрілий плід…
До тебе, як і я, знову і знову
Звертається весь землеробський рід.

Ольга Жулавник, с. Новомильськ Здолбунівського р-ну Рівненської області.

На цей раз поки що вся народна лірика і таланти. Якщо у вас є власні вірші, чи то інші цікаві речі власного виробництва, то прошу присилати для публікацій. Всі ваші авторські права будуть вказані і збережені.