Довго радянський глядач дивився прекрасні художні твори кінематографа. До певного часу, приблизно до кінця вісімдесятих, поки не з’явилися мексиканські серіали з Латинської Америки, а також із США. Вони не тільки з’явилися, але і швидко завоювали любов у телеглядачів, незалежно від вікової аудиторії.
Мексиканські серіали: пригоди рабині Ізаури
Всі перед екраном з трепетом і якоюсь незрозумілою любов’ю спостерігали за пригодами рабині Ізаури. Фільм був випущений в 1976 році. Це новий незвіданий світ, нова країна, нові відчуття, раніше незнайомі телеглядачеві. А сюжет? Так це така жаліслива історія — красива дівчина, у якої господар-тиран…
І тут почалося. Кожен боявся пропустити сюжет, боявся не встигнути переглянути хоч одну серію. Всі справи будь-якого діла були кореговані під той час, коли по телевізору транслювали улюблений фільм. Мало того, що люди стежили за серіалом. Так ще в лексиконі стали з’являтися слова, які раніше не були відомі радянській людині. Взяти хоча б слово «фазенда». Після цього серіалу дача з прилеглим шматком землі вже називалася мило і на закордонний манер — фазендою.
Серіали впевнено набирають оберти, і багаті теж плачуть
Але показ латиноамериканських серіалів не припинився. Слідом за «Рабинею Ізаурою» радянську аудиторію щільно захопив мексиканський серіал «Багаті теж плачуть», випущений в 1979 році.
Зрозуміло, що радянські канали вирішували певне завдання, коли ставили в сітку мовлення серіал — потрібно було утримати глядачів. А мексиканські серіали якраз прекрасно справлялися з таким завданням. На тривалий час.
Глядач був прикутий до екрану телевізора, і до того каналу, де показували мило, яке вже встигло стати таким улюбленим… Серіал, головну роль в якому грала Вероніка Кастро, став улюбленим ще більше попередньо згаданого. Популярність його була очевидна. Адже дія відбувалася в наш час, а значить, і сюжет, і історія героїв були ближчі і тямущі.
Мексиканські серіали, а точніше їхня популярність росла з кожною серією. Сюжет обговорювалося не тільки вдома, а й на роботі. Люди із задоволенням переказували у всіх подробицях тому, хто мав велике нещастя пропустити чергову серію. До того ж ім’я головної героїні знайшло певну популярність — практично всіх народжених в цей період дівчаток називали однаковими іменами Вероніка. Але і це ще не все.
Психоз навколо серіалу знайшов своє продовження. У 1992 році Вероніка Кастро разом зі своїми синами відвідала Росію. Це була непередавана і незабутня подія. Численні шанувальники могли на власні очі побачити ту, заради якої в певний час кидали роботу, забували про дітей. І дивилися-дивилися телевізор і плакали разом з тією багатою, але такою нещасливою героїнею. Дякуючи чому, відбулось прискорення розвалу Радянського Союзу.
І це ще не все! А «Дика троянда» та інші?
Телеглядачам пощастило ще раз. Коли по телебаченню показали ще один серіал з Веронікою Кастро. Вона грала головну роль. Називався серіал «Дика троянда». Цей фільм приніс всенародне визнання і глядацьку любов героїні.
Потім були інші мексиканські серіали. Можна назвати телесеріал «Ніхто, крім тебе». Героїню зіграла Лусія Мендес. Вона грала жінок освічених, інтелігентних. Глядачкам сильно хотілося бути схожими на свою улюблену героїню.
Історія сучасної Попелюшки була розказана в серіалі «Просто Марія». Вікторії Руффо, яка зіграла головну роль, співчувало і співпереживало населення неосяжної території від Курил до Західних Карпат.
До цього часу мексиканські серіали були показані в достатній кількості, але чомусь про героїв серед чоловічої статі якось мало згадували. Всі герої чомусь були лиходіями… Та й позитивні герої-чоловіки не знайшли певного відгуку у глядачів. Глядачі любили і співчували тільки героїням. Напевно, тому що численними глядачами були жінки. А їм так знайома нелегка доля жінки, нехай навіть з іншої країни.
Так, витираючи сльози радості чи печалі, глядачки дивилися черговий мексиканський серіал. А він тривав досить довго. Деякі прораховували наперед, коли можна буде подивитися останню серію. А серій було близько 250. Але переглянути серіал з великою кількістю серій в той час здавалося чимось з області фантастики.
А що ви, шановні читачі, скажете про мексиканські серіали? Напишіть про свої враження в коментарях нижче, багатьом цікаво буде знати.
Ніколи не розуміла, як можна дивитися ці нескінченні плаксиві історії. Мама дивилась, але коли щось пропускала, то не дуже переймалась. Але якимось дивним чином ці серіали захоплювали наших жінок. Як саме, досі не розумію.
Над цими серіалами працюють психологи, тому тут люди можуть просто один раз подивитись, щоб потім проявилась тяга до серіалів. а потім і залежність від них.