Цікаві факти про Сербію

Починаю публікувати величезну серію авторських спогадів і власних вражень від відвідування тих чи інших країн світу моєю давньою знайомою Ольгою. На цей раз під «роздачу» потрапили цікаві факти про Сербію. Але ще більш цікавіше про цю унікальну країну розповідає Ольга. отже, подорожі по світу продовжуються і мають своє унікальне значення.

Цікаві факти про Сербію

Балкани, Сербія, специфічний регіон, що має унікальні фішки, які можуть залучити туристів. Я ніжною любов’ю перейнялася до Болгарії, Туреччина мене поки що ґрунтовно не зачепила, але цікавить і тягне. А ось до колишніх складових Югославії ще не дісталася. Про Сербію, скажу відверто, навіть ніколи й не думала, доки…

Спочатку це був стандартний візит ввічливості, а не свідомий інтерес до туризму та Сербії. Адже вона знаходиться всередині півострова, не має морського узбережжя і виглядає тому менш привабливо, ніж її сусідки Чорногорія і Хорватія.

Але поступово я перейнялася. Справа в тому, що я все одно не фанат пляжного туризму. Відкрию вам жахливу таємницю подумки: у моєму гардеробі вже багато років немає такого предмета, як пляжний купальник (тільки для басейну). А ось історичні місця, гори, мальовнича природа, національна кухня це моє. У Сербії все це є!

Історично тут поєднувалися різні культури:

• давньоримська;
• османська;
• європейська.

І якщо ви відвідаєте міста Белград, Суботіцу, Ніш, Нові-Сад, ви вдосталь подивитеся всього: фортеці, монастирі, замки.

Гори в Сербії не так, щоб дуже високі (найвища точка Джеравиця — 2656 м), але мальовничі. Багато їх покрито буковими лісами. Вони ідеально підходять для пішохідного туризму. Окрім гір, інше природне багатство Сербії — геотермальні джерела. Тут можна з успіхом здійснити найприємніші форми оздоровчого туризму!

Національні парки Сербії — ще один варіант знайомства з природними пам’ятками країни. Особливо, мабуть, гарний для туризму Джердап. Тут знаходиться вражаюча Джердапська ущелина, ліси з реліктовими рослинами, культурно-історичні пам’ятки (як наприклад Траянов міст — найдовший античний міст!).

Значення сільського туризму в Сербії

Але чомусь найбільше словосполучення «Сербія, туризм» у мене асоціюється із сільським ідилічним відпочинком. Так смачно читати про традиції місцевого населення, про пасторальне життя у мальовничих сербських селах. Звісно, життя — це не туристичний буклет. І в цих невеликих поселеннях напевно є свої життєві проблеми та негаразди.

Але ж недарма сам знаменитий Емір Кустуріца, бажаючи висловити любов до своєї прекрасної країни, побудував не черговий сучасний гламурний ресторан або готель. Він побудував етнографічне сербське село Дрвенград. Дрвенград — це, звичайно, туризм чистої води, але кажуть, що й сам Кустуріца проживає саме там!

За культурним туризмом до Сербії

Напевно, найяскравіша перлина сербської культури — це своєрідна балканська музика. А якщо говорити про музику, то треба відразу ж переходити до розповіді про щорічний фестиваль духових оркестрів і трубачів у місті Гуча. Він унікальний тим, що учасники цих змагань далеко не завжди професійні музиканти, вони грають, імпровізуючи як у джазі, і відтворюють мелодії, покладаючись на свій музичний слух.

Я прочитала, що хтось навіть ставить в один ряд такі відомі та популярні у сфері туризму заходи, як карнавал у Мехіко, Жовтень-фест у Мюнхені та фестиваль у Гучі. Чи то це крихітне містечко прославило на весь світ сербську музику, чи навпаки балканські запальні імпровізації притягують до Гучі десятки тисяч любителів, але так чи інакше фестиваль набув всесвітньої слави.

Особисто мені ще дуже подобаються сербські скрипки та акордеони. Може, колись і махнемо до Сербії за музикою. А поки що пропоную послухати ось такі фрагменти.

Є ще одне культурне явище, яке можна розглядати у зв’язці Сербія — туризм: перфоманси Марини Абрамович. Щоправда, Марина, народившись у Белграді і називаючись сербською художницею, не надто прив’язана до своєї батьківщини. Вона не зводить культурні об’єкти у своїй країні, як Кустуриця. Загалом, з 1976 року вона в принципі проживає в Амстердамі.

Але не мені судити про це, адже я не знаю — та й знати мені не треба всіх подробиць життя художниці. А 1997 року Марина отримала у Венеції премію «Золотий лев» за роботу під назвою «Балканське бароко». Цей перфоманс був присвячений пам’яті жертв війни в Югославії. Я не надто розумію нові форми сучасного мистецтва і не берусь їх пропагувати. Але познайомитись із творчістю Марини хоча б у форматі Інтернету — наполегливо рекомендую. Дуже вже воно незвичайне і, безумовно, має потужний емоційний вплив.

Прочитавши навіть такий побіжний нарис, чи готові ви погодитися зі мною, що Сербія та туризм цілком правомірне словосполучення?