Підстави для звільнення з військової служби у 2026 році

Звільнення з військової служби у 2026 році регулюється виключно нормами чинного законодавства України. Ключовими актами залишаються Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу», укази Президента про мобілізацію та демобілізацію, а також підзаконні акти Міністерства оборони. Саме вони визначають, у яких випадках військовослужбовець має право бути звільненим зі служби під час воєнного стану.

Загальні правові підстави

Підстави для припинення військової служби поділяються на загальні та спеціальні. Загальні застосовуються незалежно від виду служби і стосуються як мобілізованих, так і контрактників. Йдеться про досягнення граничного віку перебування на службі, стан здоров’я, набрання законної сили обвинувальним вироком суду або припинення громадянства України. У 2026 році ці норми діють без змін і застосовуються на підставі прямих приписів закону.

Стан здоров’я

Медичний фактор залишається найбільш об’єктивною причиною для припинення служби. Підставою має бути офіційне рішення ВЛК, оформление відповідно до встановленої процедури. Для остаточного звільнення у висновку має стояти чітке формулювання: “непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку”. Тимчасова непридатність з переоглядом через 6-12 місяців дає право лише на лікування або відпустку.

Після скасування статусу “обмежено придатний” ще у 2024 році медики оперують категоріями повної придатності або непридатності, де кожен діагноз прив’язаний до конкретних статей Розкладу хвороб. Домогтися справедливого рішення ВЛК буває складно без належно оформлених медичних виписок з цивільних лікарень, які підтверджують історію хвороби.

Сімейні обставини

Правом на звільнення користуються військовослужбовці, які самостійно виховують дитину віком до 18 років. Відсутність матері не обов’язково має бути підтверджена свідоцтвом про смерть. Рішення суду про позбавлення батьківських прав або визнання матері зниклою безвісти також є вагомим аргументом.

Окремої уваги заслуговує догляд за близькими родичами з інвалідністю. Наприклад, наявність дружини (чоловіка) з інвалідністю І чи II групи. Ситуація з III групою складніша і вимагає доведення відсутності інших осіб, здатних здійснювати догляд, або наявності у дружини специфічних захворювань (онкологія, відсутність кінцівок тощо).

Догляд за батьками своїми або дружини можливий лише за наявності у них інвалідності I чи II групи та відповідного висновку МСЕК або ЛКК про потребу в постійному сторонньому догляді. Просто похилий вік батьків сам по собі не дає права на звільнення.

Вік та перебування в полоні

Граничний вік перебування на службі залишається незмінним — 60 років для більшості категорій та 65 років для вищого офіцерського складу. Досягнення цього віку дозволяє військовому написати рапорт і гарантовано звільнитися, навіть попри бажання командування залишити досвідченого фахівця.

Окремою категорією є військовослужбовці, що перебували в полоні. Держава надає їм право вибору: продовжити службу або звільнитися. Це одна з небагатьох норм, яка працює майже автоматично і не вимагає збору довідок. Достатньо факту офіційного підтвердження перебування в полоні та відповідного звернення.

Коли у звільненні відмовляють

На практиці значна кількість відмов пов’язана не з відсутністю права, а з порушенням процедури. Типові ситуації — ігнорування висновків ВЛК, формальна оцінка сімейних обставин, відмова у прийнятті рапортів або затягування розгляду документів. Закон не надає командуванню дискреції діяти на власний розсуд, тому такі дії підлягають оскарженню.

Чому важливий юридичний супровід

Процедура звільнення з військової служби складається з кількох етапів і потребує чіткого дотримання норм права. Помилка на будь-якому з них часто призводить до незаконної відмови. Саме тому допомога військового адвоката дає можливість захистити право військовослужбовця, підготувати юридично коректні документи та, за потреби, відстояти позицію в суді.