Гід гедоніста: мої 8 правил, як смачно їсти за кордоном

Запитайте мене про останню подорож, і перше, про що я почну розповідати – це їжа. Той вікенд у Сан-Себастьяні, де сніданок починався з тонких слайсів хамону іберіко. Подвійна порція десертних сфер із маракуйєю та кавою в ресторані з видом на озеро Ансі. Терпкий гранатовий сік, вичавлений на моїх очах на ринку Кармель у Тель-Авіві. Або соковите ягня мешуї з м’ятним чаєм посеред галасливого базару Марракеша. Ми запитали головного тревел-редактора проєкту “Бімбарент” Майкла Гарбора про його досвід, і ось що з цього вийшло:

Я належу до “касти” людей, які подорожують заради смачної їжі. Понад десять років я іноді пишу про гастрономічний туризм, тож мої відпустки можна вважати і професійною деформацією. Але навіть поза основною роботою вечеря в новому місті часто через роки стає найяскравішим спогадом з поїздки – тим, що залишається з тобою надовго після того, як зникне засмага. І ось до чого мене це привело.

1. Спершу – на базар (не сперечайтесь)

Занурення в гастрономічну сцену країни – це ключ до її культури. У свій перший вільний день я завжди шукаю місцевий ринок. Я дегустував все: від сирів у Провансі до смердючого дуріана на Балі та кактусового джему в пустелі Сонора. Вважайте ринок своїм «базовим курсом» по вивченню локальних продуктів.

Збираєтесь у Рим? Оминіть туристичний натовп на Кампо деї Фіорі та завітайте за шеф-кухарями на історичний ринок Тестаччо (Mercato Testaccio). У Берліні, наприклад, шукайте копчене барбекю від Big Stuff на Markthalle Neun.

Є нюанс: купувати сирі артишоки, трюфелі чи свіжі морепродукти – це справжня мука, якщо ви живете в готелі з одним лише чайником. Це саме та причина, чому під час особливих гастро-турів регіонами на кшталт Тоскани я раджу розглянути будинок на колесах, або доведеться прив’язуватися до апартаментів з кухнею. Власна міні-кухня дозволяє перетворити ринкові трофеї на мішленівську вечерю з видом на виноградники, замість того щоб сидіти у готельному номері.

2. Плануйте, щоб не голодувати

Їжа – це універсальна мова, яка об’єднує. Але імпровізація хороша в міру. Краще мати план. Я заздалегідь ставлю мітки на Google Maps (офлайн-карти рятують), щоб, опинившись у певному районі, точно спланувати маршрут, де можна смачно перекусити. У Лісабоні це ринок делікатесів Time Out Market. Саме його ви бачите на обкладинці статті.

Пам’ятайте: та сама ферма в горах чи бухта з устрицями – часто вимагають «власних коліс». Громадським транспортом туди не дістатись. Саме тому прокат транспорту за кордоном – чи то авто, чи квадроцикл, чи катер – це перепустка у смаковий досвід. Усе банально: свобода пересування дозволяє вам бути там, де їдять місцеві, а не там, де висаджують туристичні автобуси.

І ще одне, перевіряйте години роботи! Це старий жарт про те, що в Іспанії неможливо повечеряти раніше 20:00, але знайти обід о 14:00 у маленьких містечках Франції чи Швейцарії теж буває тим ще квестом.

3. Не покладайтесь на ТріпЕдвайзор

Не покладайтеся сліпо на сайти-агрегатори. Звісно, Tripadvisor може бути корисним у глушині, але чи справді можна довіряти смаку умовного «туриста_1995», який більшість життя присвятив турецькому all-inclusive? Віддавайте перевагу соцмережам (інстаграм, тік-ток) та порадам інсайдерів. Хоча й тут бувають зашквари.

4. Пастка «автентичності»

Будемо відверті: по-справжньому автентичним закладам не потрібно писати слово «Authentic» на вивісці. Якщо хтось із місцевих не привів вас туди за руку, не ведіться на туристичні пастки. Натомість звертайте увагу на довголіття. У європейському світі громадського харчування, якщо заклад протримався 20 років – вони точно роблять щось правильно. У центрі Женеви є кафе, де на обід подают тільки картоплю з м’ясом, цій страві вже сто років. Це дуже смачно.

Парадокс, але іноді класна їжа знаходиться не в центрі мегаполіса, а там, де немає доріг. Я згадую крихітну таверну в грецькій бухті, абсолютно недоступну з материка. Ми знайшли її лише тому, що вирішили провести тиждень на яхті, досліджуючи місцеві острови. Ми пришвартувалися до пірса і місцеві приготували нам восьминога, який ще 10 хвилин тому сушився на сонці – це той досвід, який не повторить жоден міський ресторан.

5. Не ігноруйте ресторани при готелях

Так це лотерея, але не варто їх відкидати. Буває так, що в тебе відрядження на два тижні. Ти протестив десяток кафе навколо, а наймачніше у готелі, де ти зупинився.

6. Час – це теж інгредієнт

Один із моїх найбільших жалів – чотиригодинний дегустаційний сет у Барселоні. Їжа була чудова, але з кожною новою стравою я розумів, що мої шанси потрапити в музей Пікассо тануть на очах. Якщо ви не їдете спеціально заради такого досвіду, не підписуйтесь на багатогодинні марафони. Це прийде з часом.

7. Піднімемо келихи

Міксологи (майстри коктейлів) зараз не менш важливі за шеф-кухарів. Вони використовують локальні інгредієнти, і їхні коктейлі можуть багато розповісти про смаки регіону. Наприклад, у Хошиміні бармени люблять побалакати. Розпитайте їх, де вони перехоплюють бургер після зміни – це найкраща інсайдерська інформація.

8. Стрітфуд: їсти чи не їсти?

Тема завжди суперечлива. Всі ми чули історії друзів про відпустки, зіпсовані отруєнням. Але часто це питання не антисанітарії, а незвичної мікрофлори. Скоріш це питання вашого апетиту до ризику. Єдине залізне правило: дивіться, де черга з місцевих: великий потік людей означає, що продукти не залежуються.