Навряд чи я зможу оспівати осінь так, як це роблять поети… Про фарби осені стільки всіма написано ліричних слів, що тяжко знайти серед цього всього щось нове. А ось фото осінньої природи все-таки кожне хоч трохи більш унікальне. Тому сьогодні буде такий формат: мало слів, багато фото — осіння природа.
Осіння природа в Італії
Багато хто дивувався: навіщо я їду до Італії в листопаді? Але я думаю, що мені дуже пощастило побачити чудові осінні пейзажі в цій країні. Тому я не можу не закидати вас фото осінньої італійської природи. У Венеції, де я провела велику частину часу, з природою, як ви розумієте, не дуже… У всякому разі, з природою в традиційному розумінні. Але зате, коли я два дні присвятила поїздкам по провінції Венето, ось там я вже надивилася і на качечок у ставку, і на яскраве осіннє листя, і на гори в тумані…
Фарби осені: розпис листя
А тепер невеличкий сюрприз. Чому це я роблю? Та тому, що на закусочку я припасла ще одне диво від моєї подруги Тетяни. На її роботах, власне, і тримаються ось такі цікавинки, що реально демонструють фарби осені у всій своїй красі. Цього разу Тетяна вразила мене своїм розписом по осінньому листю. Вона пропонує вам фото осінньої природи ось у такому нестандартному варіанті: онук Тані у вінку з осіннього листя.
А тепер — замріть! Філігранна робота: тонке тендітне листя, яке і просто в руки треба брати обережно, вкрите хитромудрим візерунком. У цьому жанрі Тетяна проявила себе як японець. У тих настільки розвинене почуття прекрасного, що вони готові створювати недовговічні твори, наприклад картину на мокрому піску, яку за годину-другу злиже океанська хвиля.
Ось така вона осіння природа: часом ніжна і зворушлива, часом розфарбована в найсоковитіші фарби осені, а часом і підправлена людською рукою. Осінь — улюблена пора для творчості та натхнення. Багато художників відображають на своїх полотнах всю красу осені, від похмурих дощових днів і до яскравих фарб осінньої природи.
Я шалено люблю опале листя клена восени, в моєму рідному місті кленів — ціла алея і я любила там блукати шурхотіти листям. Розпис по листі виглядає неймовірно красиво та зворушливо. Мені вони здалися якимись казковими.
Еліно, а в Нідерландах? В Амстердамі, наскільки я пам’ятаю, як і у Венеції рослинності мало, зате багато каналів і мостів.
Ні, Ольга, Амстердам дуже зелене місто, у ньому понад 30 парків! Але ось кленів майже немає, та й в інших містах. Мені ось цієї червоно-рудої осені не вистачає.
Оля! З приїздом!!! І дякую за цей пост.
Осінь моя улюблена пора! Я восени просто балдею від краси.
Оля! Виходить, що ти золоту осінь двічі цього року застала — і в нас, і в Італії. Ось це так!
І розпис на листі захопив! Як це так красиво можна зробити на тендітних листочках?
Олена, Grazie mille!:) Ти ж не кинула заняття італійським?, я тебе підстьобуватиму, ти зі своєю закоханістю в Італію обов’язково повинна там побувати!
А розпис — так… Диво! Я ж говорю: японський:)))
Оля! Підганяй мене! Я все ще на першому уроці її! Але виправлюся, стимул є!
Та-а-ак, підганяю! Говорю строгим голосом, а ти перекладай:
Non sono contenta come fai i compiti italiani!
Оля, мене завжди заворожували і продовжують заворожувати не тільки твої подорожі, а й досконалі розповіді про них.
Такі гарні осінні пейзажі бачила лише в Карпатах. Дякую за пост. Хоча більше люблю весну…
Так, я теж люблю і наші Карпати, і весну. Але й осінь буває гарною!
Так, дуже люблю такі візерунки, мотиви, малюнки. Та ще на таких «полотнах» — таке гарне і тендітне мистецтво, дуже гарно.
А щодо того, щоб їхати до Італії в листопаді, мені ще в Хакамади дуже ця думка сподобалася — побувати у відомих місцях, у ті періоди, коли там мало приїжджих. Взагалі побачити все під іншим трохи кутом — це так цікаво, коли бачиш не сезонну суєту, а плавну та спокійну течію звичайного життя.
Олено, згодна з вами та з Хакамадою:). Але до Венеції ця версія не дуже підходить. У листопаді там людей, звичайно, менше, ніж у липні, але до плавного та спокійного перебігу життя далеко! За рік її відвідує приблизно 25 млн. туристів і це відчувається будь-якої пори року.
А ось в інших місцях, де я побувала, там так, тільки місцеві, ніяких туристів. І, що всі італійські фотографії цього посту саме звідти, так що ви маєте рацію, так.
Дуже гарні роботи! Видно рука Майстра!
А фотографії викликають таке умиротворення, що відриватися від них не хочеться, дякую!
Дякую, Олено, за таку оцінку, дуже приємно:)
Добридень! Дякую за посилання на Тетянине листя. Я, мабуть, зроблю таким чином. Захоплю із собою рамочки та спробую листя увічнити. Я зараз роздумую над подарунком для улюбленої дачі.
Красиво виглядають точкові візерунки на осінньому листі.